Затримання – річ неприємна й у більшості випадків не передбачувана. Як наслідок – розгубленість особи, відсутність розуміння, які є права, що робити.
При затриманні особа має право знати підстави затримання, знати у вчиненні якого злочину підозрюють, мати захисника, відмовитись будь-що пояснювати, отримати медичну допомогу, повідомити про затримання близьких родичів, членів сім’ї, інших осіб за вибором.
Особу мають право затримати лише в декількох випадках:
– під час вчинення злочину;
– одразу після вчинення злочину, якщо на одязі, тілі залишились сліди вчинення злочину, або якщо прямо на особу вказав свідок;
– якщо справу веде НАБУ й існують підстави вважати, що особа втече (99% НАБУ так думає);
– якщо є ухвала на затримання (отримати її також для слідства не проблема).
Під час затримання рекомендовані наступні дії:
– зберігати спокій й не піддаватись провокаціям;
– не намагатись щось пояснити або переконати слідчого в прикрій помилці, оскільки рішення про затримання вже прийнято, на даному етапі досудового розслідування навряд чи можна переконати в помилці, а надавати слідчому зайву інформацію не варто;
– негайно зателефонувати адвокату, чітко повідомити: хто затримує, де це відбувається, передати контакт слідчого;
– не чинити фізичний спротив, оскільки, по-перше, навряд чи це вдастся, по-друге, під час обрання запобіжного заходу це буде вписано з боку прокуратури в ризик втечі, перешкоджання кримінальному провадженню;- не надавати добровільно доступ до телефону (пароль або розблокування), не повідомляти нічого, що може бути використано проти Вас;
– не повідомляти по телефону нічого, що може в подальшому бути використано проти вас (як правило, під час затримання телефони вже прослуховуються);
– після прибуття адвоката чітко виконувати його вказівки;
– в протоколі затримання обов’язково зазначити про свою незгоду із затриманням, час, коли затримали (протокол може складатись як на місці затримання, так і після нього вже в приміщенні правоохоронного органу);
– отримати примірник протоколу затримання.
Після затримання, як правило, відбувається обшук й обрання запобіжного заходу.
Обшук може бути невідкладий – без ухвали слідчого судді, й на підставі ухвали слідчого судді.
Якщо обшук відбувається на підставі ухвали, то варто звернути увагу на наступне:
Отримати примірник ухвали про обшук. На примірнику, що залишився у слідчого, зазначити:
– чіткий час отримання;
– ким видана ухвала і кому надано право проводити обшук;
– строк дії ухвали;
– чи вірно зазначена адреса;
– що саме намагаються відшукати правоохоронці;
– заявити про залучення своїх понятих (друзі, сусіди, вахтер), а не тих, що із собою привезли правоохоронці;
– в разі наявності майна, що шукають, добровільно його видати (це зведе до мінімуму пошкодження майна під час обшуку);
– вимагати чіткої відеофіксації всього, що відбувається під час обшуку;
– вимагати зазначення індивідуальних ознак речей, що вилучаються;
– чітко слідкувати за переміщенням тих, хто прийшов на обшук, щоб після його проведення нічого не зникло або, ще гірше, не з’явилось чогось того, що у Вас раніше не було (зброя, наркотичні засоби, печатки підприємств, флеш-носії із певною інформацією);
– отримати примірник протоколу обшуку.
Обрання запобіжного заходу.
Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя перевіряє ряд обставин, на підставі яких суддя обирає запобіжний захід:
– обґрунтованість підозри;
– вагомість доказів про вчинення злочину;
– інформація про підозрюваного (вік, стан здоров’я, соціальні зв’язки, наявність місця роботи, сім’ї, репутація тощо).
Виходячи із зазначеного, варто завчасно підготувати для суду наступні документи:
– свідоцтво про одруження, народження дітей;- довідку з місця роботи щодо розміру заробітної плати;
– характеристику з місця роботи;
– медичну документацію в разі наявності захворювань;- відзнаки, нагороди, подяки;
– пенсійні посвідчення батьків, якщо вони на утриманні;
– заяви від поручителів.
Поручителями може бути будь-яка особа, яка заслуговує на довіру суду.
На практиці ж це, в більшості, народні депутати, волонтери, військові, духовні служителі.
Окремо звертаємо увагу, що дуже бажано, аби поручителі не просто підписували “шаблонні” заяви, а писали їх власноручно й від себе.
Ідеальний варіант, коли поручитель може не просто висловити своє бажання взяти особу на поруки, а пояснити суду про обставини знайомства, дати характеристику особі.
Інструкцію підготував адвокат Тарас Безпалий
