Переслідування бойового командира Олександра Чекмаза, відомого як “Їжак”, викликають серйозні запитання щодо об’єктивності дій правоохоронних органів та їхньої здатності розуміти контекст воєнних подій. Коли росіяни намагалися захопити столицю понад 600 добровольців захищали броварський напрям під керівництвом Їжака. Натомість прокурори та слідча, які шиють кримінальну справу командиру, кавалеру ордену “За мужність” III ступеня, “втекли” зі столиці. Чекмазу загрожує 12 років позбавлення волі за те, що не взяв на облік несертифіковані бронежилети, але роздав бійцям за їх добровільним проханням. Жодного привласнення чи торгівлі бронежилетом не зафіксовано.
Тож, чи можуть прокурори та слідча, які не перебували в Києві у перші місяці повномасштабного наступу росіян, правильно оцінити дії військових?
Справа Чекмаза це ще один приклад недбалості у розслідуванні військових справ або навіть навмисне переслідування бойового командира. Ми всі пам’ятаємо хаос 2022 року, коли щодня до бригад, добровольчих формувань прибувала волонтерська допомога за кордону. Тоді ж, у травні 2022 року, польський волонтер Хернік Войчех та ГО “Український кластер інноваційного розвитку” привезли 300 бронежилетів без документів. За зовнішніми характеристиками це були “поліцейські”, а не військові бронежилети. Чекмаз (“Їжак”) не мав права ні по закону, ні по совісті примушувати своїх солдатів носити ці ризиковані бронежилети. Тому ці засоби індивідуального захисту видавалися за згодою бійця, без військового обліку.
Правоохоронці інкримінують Олександру привласнення чужого майна за ст. 191 ч.5 Кримінального Кодексу. Адже, Їжак подякував волонтерам від імені військової частини, хоч самі засоби індивідуального захисту на облік не поставив. На це теж є ряд причин: без відповідних документів жодна військова частина не візьме бронежилети непідтвердженої якості; передання допомоги відбувалося до призначення Чекмаза командиром батальйону.
Значущим є сам факт, того що прокурори та слідча, які займаються справою, на початку 2022 року не перебували у Києві. Про це свідчить відповідь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону на запит народного депутата Андрія Шараскіна. Відповідно до табелів обліку робочого часу Артеменко О.М., Гафаров А.Р., Гогрічіані М.Ф., Аношина Д.В. та Тарасенко О.С. у всі робочі дні виконували свої обов’язки дистанційно, а їх виїзд мав вимушений характер.
Відсутність правоохоронців під час вторгнення і викликає сумніви в їхній здатності зрозуміти складність ситуації та правильно оцінити дії командира.
Якби батальйон Чекмаза захищав місто Київ теж дистанційно, справа ймовірно навіть не існувала б.
А прокурори навряд повернулися б на своє комфортне місце роботи, щоб робити “показники” на військових.
Цікава ситуація склалась і навколо слідчої Дар’ї Філонової з Луганщини, яка на початку вторгнення виїхала в Амстердам. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру декларацій Філонова продовжувала отримувати допомогу та субсидії, як учасник бойових дій. Поки невідомо на яких підставах.
Як прокурор може визначити мотиви осіб, які перебували в складних воєнних умовах, не маючи власного досвіду та розуміння мотивації військових? Як слідча може об’єктивно розслідувати справу, якщо попри отримання бойових виплат не була залучена до реальних бойових дій з оборони України?
“Весь час ми запитували слідчу, яку користь ви розслідуєте? Чи є хоч один факт продажу, чи отримання їх в своє особисте користування Чекмазом Олександр? Таких фактів немає. Коли бригада відмовилася приймати на зберігання ці бронежилети після звільнення Чекмаза, він не кинув їх в безгосподарський стан і домовився, щоб склад ще деякий час виділяв місце для їх зберігання на випадок, якщо будуть ще бажаючі бійці отримати такі засоби індивідуального захисту. Жоден бронежилет не пропав, не загубився чи не розкис під дощем”, — ділиться захисник Чекмаза, адвокат Віталій Коломієць.
У світлі цих обставин, справа виглядає не стільки обґрунтованою, скільки мотивованою бажанням виконати “показник” для отримання премії та пенсії для “правоохоронців”. Адже об’єктивність та розуміння контексту воєнних дій мають вирішальне значення для справедливого розгляду подібних справ.
