Суддя: Віктор Попревич
Прокурори: Сергій Костенко, керівник Одеської прокуратури, Ганна Коломійчук, прокурор Одеської прокуратури, Муравйов П.Г., старший групи прокурорів, прокурор відділу прокуратури Одеської області, Моско О.В., прокурор відділу прокуратури Одеської області, Купріна І.В., прокурор відділу прокуратури Одеської області, Мосур М.О., прокурор відділу прокуратури Одеської області, Захарьєв О.Б., прокурор відділу прокуратури Одеської області, Білий В.О., прокурор відділу прокуратури Одеської області, Русу А.Л., прокурор відділу прокуратури Одеської області.
Слідчі: Куралов В.М., майор поліції, старший групи слідчих, страший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Одеській області, Калічевський В.К., капітан поліції, страший слідчий слідчого управління ГУНП в Одеській області, Благарчук О.В., слідчий слідчого відділення Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області.
Вирок
23 лютого 2021 року Приморський районний суд м. Одеси засудив громадського активіста, блогера Сергія Стерненка на 7 років і 3 місяці з конфіскацією ½ майна.
Разом зі Стерненком було засуджено його соратника Руслана Демчука.
Стерненка визнали винним у повному обсязі за ч. 2 ст. 146 (“Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”), ч. 2 ст. 187 (“Розбій”) та ч. 1 ст. 263 (“Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”) Кримінального кодексу України.
Підстави для обвинувачення
Підставою для порушення справи проти Стерненка була заява колишнього депутата Лиманської районної ради Одеси, члена проросійської партії «Родіна» Сергія Щербіча. За словами Щербіча, навесні 2015 року Стерненко разом з Демчуком ніби
то викрали його, возили по місту з мішком на голові, відібрали 300 грн. і 2 сім-картки та вимагали скласти мандат. Також в матеріалах слідства вказано, що Щербіча били та стріляли по ньому зі стартового пістолета, тримали в якомусь підвалі й катували.
Позиція захисту
Сторона захисту Сергія стверджує, що для винесення вироку не було жодних правових підстав.
Так, ст. 187 ККУ “Розбій” чітко регламентує, що розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном. В цьому випадку слідство суперечить самому собі: якщо взяти за чисту монету, що метою «викрадення» був примус до складання депутатського мандату, то версія про те, що Стерненко зі соратниками схопили Щербіча, щоб заволодіти 300 гривнями та двома сім-картами суперечить меті «змусити депутата скласти мандат».
Та й сама мета «заволодіння 300 гривнями», озвучена слідством і прокурором, виглядає, м’яко кажучи, нелогічною.
Злочин же за ст. 146 “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини” не є тяжким, а з часу початку розслідування минули понад 5 років, тобто строк притягнення до відповідальності.
Далі – ст. 263 ККУ “Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”. Сергій Стерненко не застосовував вогнепальної зброї, а пістолет, який у нього був – стартовий, який зброєю не є. Слідство в цьому питанні посилалося на неіснуючий закон про зброю. Крім того, Сергій Стерненко сам добровільно здав свій стартовий пістолет, що однак відмовилися враховувати як слідчі органи, так і суддя.
