Справа Їжака

Суть справи

Олександр Чекмаз “Їжак” на війні з 2014 року. Кавалер ордену “За мужність” III ступеня, колишній командир протитанкового взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону “Київська Русь”. Напередодні повномасштабного вторгнення у своєму навчальному центрі підготував бійців, які стали основою новоствореного першого в Україні ДФТГ Броварської МТГ №1 — понад 600 добровольців під його координацією захищали броварський напрям.

Бойовому командиру Олександру Чекмазу (Їжаку) інкримінують ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах. Мова іде про бронежилети, які Чекмаз отримав від польських волонтерів і начебто хотів використати з особистою вигодою. 300 бронежилетів, пізніше у справі згадується 98, поляки передавали без паспортів і сертифікатів якості, через що він не зміг їх поставити на облік в травні 2022 року.

Захисник Олександра Чекмаза — адвокат Віталій Коломієць вкотре наголошує на безпідставності такого тяжкого обвинувачення. Адже “привласнення” — це обернення на свою користь майна, зазвичай таємно.

“Про ці бронежилети знали і в командуванні бригади, і кожен боєць батальйону, який хотів отримати такий бронежилет, розуміючи, що на нього немає жодних сертифікуючих документів. — коментує адвокат, — Другий аспект — це обернення на власну користь. Весь час ми запитували слідчу, яку користь ви розслідуєте? Чи є хоч один факт продажу, чи отримання їх у своє особисте користування Чекмазом Олександр?”

Фактів продажу чи обернення засобів захисту на власну користь — нема. Навіть коли бригада відмовилася приймати на зберігання ці бронежилети після звільнення Чекмаза з посади командира, він не кинув їх в безгосподарський стан. За його домовленістю склад ще деякий час виділяв місце для їх зберігання на випадок, якщо будуть ще охочі бійці отримати такі бронежилети. Жоден бронежилет не пропав, не загубився і не розкис під дощем.

Суть всього обвинувачення полягає в тому, що Олександр Чекмаз надав подяку польським волонтерам від військової частини. Тож слідчі вважають, що це майно належить військовій частині, але на облік поставлене не було.

Насправді є чітка процедура прийняття на облік майна в/ч згідно з інструкцією 440. Якщо коротко, то щоб поставити на облік бронежилети (а це не просто спідня білизна чи форма) потрібно, щоб були:

— накладна із зазначенням найменування, кількості і вартості (товарно-транспортна, якщо речі переміщувалися транспортом);

— сертифікат якості;

— паспорт на кожен бронежилет;

— пакувальний лист.

Польські волонтери не надали жодного з цих документів. Відповідно бухгалтерія і не змогла б взяти на облік майно без цих супровідних документів.

У розпал боротьби із корупцією, правоохоронні органи намагаються досягати “показників” і демонструвати свою ефективність. Вже майже рік кримінальну справу щодо бойового командира “притягують за вуха” замість того, щоб займатися реальними розслідуваннями щодо зловживань у сфері закупівлі зброї, тилового забезпечення, скандально-відомих яєць по 17 грн та сумнівних тендерних пропозицій.

Надумана справа є знущанням і приниженням ветерана війни, який 10 років свого життя віддав захисту України. Залишається лише здогадуватися і припускати, чому засновник першого Добровольчого формування територіальної громади став об’єктом переслідування зі сторони правоохоронних органів.