Суть справи
У березні 2022 року, під час окупації Михайлівки-Рубежівки (Бучанський район, Київщина), троє місцевих мешканців — Володимир Узбек, Стефан Слабинський та Андрій Олифієць — за даними слідства:
- співпрацювали з російськими військовими;
- передавали окупантам награбоване майно;
- надавали ворогу у користування викрадені автомобілі (Toyota Rav4, Jaguar);
- використовували ці авто для перевезення зброї та боєприпасів;
- застосовували насильство до місцевих, які не погоджувалися співпрацювати з армією рф.
Усіх трьох обвинувачено за статтями:
- ч.2 ст. 111 КК України — державна зрада;
- ч.3 ст. 289 — незаконне заволодіння транспортом;
- ч.2 ст. 125 — нанесення тілесних ушкоджень.
Що вирішив суд
25 березня 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області (головуючий суддя — Олександр Гришко) ухвалив рішення, яке суперечить здоровому глузду і вимогам закону:
- Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було збережено, але з альтернативою — застава по 908 400 грн для кожного з обвинувачених.
Це — максимально допустимий розмір застави, проте в умовах воєнного стану, відповідно до ч.6 ст. 176 КПК, така можливість має бути виключена для справ, пов’язаних із державною зрадою.
Ознаки злиття справи
Хоча формально прокурор Горожанкін Д.О. вимагав продовження тримання під вартою, учасники процесу фіксують низку дій, які свідчать про навмисне послаблення сторони обвинувачення:
- прокурор не підтримував активної позиції в суді — не ставив запитань, не коментував ризики;
- відмовився долучити фото-доказ, попри пряме зауваження суду, і згодом це фото опинилося в обвинувачених;
- неформально вітався і спілкувався з обвинуваченими;
- публічно заявляв, що не бачить у їхніх діях складу держзради, що суперечить його ж обвинувальному акту.
Ці дії є порушенням ст. 22, 46 КПК України, які зобов’язують прокурора забезпечувати ефективне представлення обвинувачення в інтересах держави та потерпілих.
Порушення прав потерпілих і свідків
Відсутність повідомлення потерпілого
Потерпілий (громадянин, який постраждав фізично і чия власність була викрадена) не був повідомлений про засідання щодо зміни запобіжного заходу. Хоча:
- раніше його регулярно підключали онлайн до засідань;
- суд мав обов’язок повідомити потерпілого згідно з ст. 55–56 КПК України;
- не отримали його позицію щодо рівня ризиків, які неодноразово підтверджувалися під час процесу.
Становище заявниці-свідка
Олена Гарна:
- є заявницею у справі з перших днів деокупації;
- подала докази та заявила про погрози й напад (є довідки, заяви, матеріали);
- попри це, не отримала статусу потерпілої, що порушує її процесуальні права;
- надані нею матеріали були передані стороні обвинувачених — без її відома.
Це порушує норми ст. 66 та 138 КПК — гарантії захисту свідків і потерпілих, особливо в умовах ризику фізичного впливу або помсти.
Позиція «Правотворця»
Це — не просто судова помилка. Це прецедент, який легалізує схеми виходу колаборантів на волю за гроші.
Під час повномасштабної війни, коли частина України досі перебуває під окупацією, звільнення обвинувачених у держзраді за 900 тисяч гривень — це не лише правова, а й моральна катастрофа.
Ми вимагаємо:
Відновлення справедливого процесу — з урахуванням прав потерпілих, свідків і реальних загроз.
Публічного роз’яснення Офісу Генерального прокурора, чому прокурор діяв не на захист державного інтересу.
Оцінки дій прокурора Горожанкіна Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
Встановлення процесуального статусу потерпілої для заявниці-свідка Олени Гарної.
Розслідування витоку матеріалів справи до сторони обвинувачення.