Горожанкін Дмитро Олексійович

Посада: прокурор Офісу Генерального прокурора

Дата й місце народження:

09.06.1979 р. Місце – Інформація уточнюється

Відомості про родичів:

Горожанкін Максим Дмитрович (син)
Горожанкіна Вікторія Григорівна (колишня дружина, шлюб розірвано у 2015)

Освіта:

інформація уточнюється

Відомості про роботу (коли, де працював, на яких посадах):

11.08.2016 – – призначений на посаду старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України

05.07.2018 – прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань

Порушення законодавства в рамках кейсу:
На основі змісту дисциплінарної скарги, поданої свідком у справі № 367/4466/22 (справа про держзраду трьох мешканців Київщини), можна виділити такі ймовірні порушення законодавства та стандартів прокурорської діяльності:

Прокурор Горожанкін проявив системну пасивність у судовому процесі. Він не ставив запитань свідкам, не заявляв жодного клопотання, не реагував на зауваження сторони захисту та фактично не підтримував лінію обвинувачення. Така поведінка суперечить обов’язкам прокурора як представника державного обвинувачення.

Окреме порушення стосується неналежного поводження з доказами. Свідок передала йому фото, зроблені під час окупації, для долучення до справи. Прокурор відмовився клопотати про їх долучення і без дозволу передав ці матеріали захисту, що створило ризик витоку інформації та порушення прав свідка.

Його поведінка в залі суду викликає сумнів в об’єктивності та неупередженості. Горожанкін підтримував неформальні розмови з обвинуваченими, обговорював сторонні теми, демонструючи лояльність замість процесуальної дистанції.

Також прокурор ігнорував безпекові ризики для свідків. Він не повідомив заявницю про вихід обвинуваченого на волю попри її заяву про погрози, а у відповідь на обурення — підвищив голос, звинуватив СБУ в недопрацюванні та поставив під сумнів її покази.

Загалом, дії прокурора Горожанкіна порушують вимоги КПК України, Закон «Про прокуратуру» та стандарти етичної поведінки, ставлять під загрозу не лише довіру до обвинувачення, а й саму ефективність судового розгляду.

Причетність до справ, що мали суспільний резонанс (в якій справі був помічений, статус в рамках цієї справи, рік, місяць):

1. У листопаді 2017 року старший слідчий ГПУ Дмитро Горожанкін закрив кримінальне провадження щодо масштабної корупційної схеми із передачею понад 300 га державної землі ДП «Пуща-Водиця» приватним забудовникам, зокрема Stolitsa Group.
   
   Йдеться про оборудки, за якими держава могла втратити близько 200 тис. кв.м житла через сумнівні інвестиційні договори, укладені без погодження Кабміну.
   
   Журналістське розслідування «Наші гроші» (2021) назвало рішення Горожанкіна ключовим для легалізації схеми. Він закрив справу на наступний день після того, як забудовник відкликав апеляцію в пов’язаному суді.
   
   Попри спроби нового керівництва ДП оскаржити це рішення, суди стали на бік прокуратури. Дії Горожанкіна розцінюють як такі, що сприяли забудовнику та унеможливили подальше розслідування.
   
2. Окрім справи ДП «Пуща-Водиця», Дмитро Горожанкін фігурує також у журналістському розслідуванні Української правди — «Як “зливали” резонансні справи. Таємниці Генпрокуратури часів Віталія Яреми» (грудень 2014 – січень 2015).
   
   У матеріалі йдеться про системне закриття справ проти соратників Януковича, зокрема ексміністра екології Миколи Злочевського. Горожанкін згадується серед співробітників Генпрокуратури, які у 2014 році були причетні до надання листів, що фактично “відбілювали” підозрюваного, всупереч відкритому провадженню за фактом незаконного збагачення на $23,5 млн.
   
   Ці документи дозволили стороні Злочевського зняти арешт активів у Лондоні, а провадження в Україні було штучно передано з ГПУ до міліції. Згодом, під тиском громадськості, ГПУ таки оголосила підозру, але — із запізненням, коли потрібні для захисту документи вже були використані у британському суді.
   
3. У ході апеляційного розгляду Горожанкін, виступаючи прокурором у справі про пособництво державі-агресору, замість підтримки вироку першої інстанції фактично став на позицію захисту. Обвинувачений у складі організованої групи співпрацював із компанією ТОВ «Южатоменергопроект» та через посередників передавав проектно-технічну документацію для атомних електростанцій у Російській Федерації (філії концерну «Росенергоатом», що входить до держкорпорації «Росатом»). Прокурор клопотав про застосування ст. 69 КК України та заміну покарання у вигляді 10 років позбавлення волі на штраф у 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така позиція прокурора засвідчила спробу істотного пом’якшення відповідальності у справі, що стосується пособництва державі-агресору, попри те що подібні злочини безпосередньо посягають на основи національної безпеки та потребують суворого й послідовного реагування з боку органів прокуратури.
   

*Матеріал підготовано використовуючи аналітичну систему YouControl