Соколов Володимир Миколайович

Посада: суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Дата й місце народження:

1981 року народження

Відомості про родичів:

Дружина: Соколова Олександра Олександрівна

Діти: Соколов Володимир Володимирович, Соколов Микола Володимирович

Освіта:

1998–2003: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого – здобув вищу юридичну освіту (кваліфікація – юрист).

2002–2003: Харківська державна академія міського господарства – здобув економічну освіту (кваліфікація – економіст).

Науковий ступінь: Кандидат юридичних наук. Захист дисертації відбувся 26.02.2024 за спеціальністю трудове право та право соцзабезпечення

Відомості про роботу (коли, де працював, на яких посадах):

• 2003–2004: помічник судді Господарського суду Сумської області
  
• 2004–2005: працював в органах місцевого самоврядування (ймовірно, в Сумській області)
• 2005–2007: діяльність у приватному секторі (точні посади не зазначені)
• 2007–2008: займався адвокатською діяльністю (свідоцтво адвоката зупинено 31.08.2007 у зв’язку з призначенням суддею)
• 31.08.2007: Указом Президента України №804/2007 призначений суддею Сумського окружного адміністративного суду строком на 5 років. Фактично розпочав здійснення правосуддя з 2008 року.
• 2008–2019: суддя Сумського ОАС; з 2008 року обіймав адміністративну посаду заступника голови цього суду. Багаторічно виконував управлінські функції в суді, поєднуючи їх із розглядом адміністративних справ.

2019 – по теперішній час: суддя Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду). Пройшов відкритий конкурс 2017–2019 рр., за результатами якого набрав 812,5 бала та посів 15-е місце серед переможців конкурсу до КАС ВС. Призначений Указом Президента у травні 2019 року, склав присягу судді ВС і розпочав роботу в Касаційному адміністративному суді.

Порушення законодавства в рамках кейсу:
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі головуючого судді Уханенка С. А. та суддів Кашпура О. В. і Соколова В. М., розглянувши справу Леоніда Чемоданова, ухвалила рішення, яким фактично легітимізувала грубе порушення фундаментальних прав людини. Суд узаконив позбавлення статусу законного перебування особи, яка з 2014 року захищала Україну зі зброєю в руках, на підставі адміністративного формалізму та неперевіреної інформації з правоохоронних джерел пов’язаних із державою-агресором. Верховний Суд визнав допустимим обмеження прав людини без обвинувального вироку, фактично проігнорувавши презумпцію невинуватості та допустивши використання матеріалів закритого кримінального провадження. Суд проігнорував спеціальні норми національного законодавства, які прямо гарантують захист і право на проживання іноземців-добровольців, а також відмовився застосувати принцип пропорційності, не оцінивши реальну загрозу життю, свободі та безпеці Чемоданова у разі його видворення до Російської Федерації. Таким чином, рішення Верховного Суду створює небезпечний прецедент, за якого держава фактично карає своїх захисників, легалізує правове переслідування через формальні інструкції та відкриває шлях до використання судової системи як інструменту непрямого політичного переслідування, що є несумісним із стандартами Європейської конвенції з прав людини та практикою ЄСПЛ.

Причетність до справ, що мали суспільний резонанс (в якій справі був помічений, статус в рамках цієї справи, рік, місяць):

*Матеріал підготовано використовуючи аналітичну систему YouControl