Припинити використовувати систему правосуддя для політичних розправ: заява громадських організацій щодо справи Віталія Шабуніна

Президентові України

Володимиру Зеленському

Генеральному прокурору України 

Руслану Кравченку

Директору Державного бюро розслідувань

Олексію Сухачову

ЗАЯВА

11 липня 2025 року у співзасновника громадської організації “Центр протидії корупції” Віталія Шабуніна пройшли обшуки. 

На момент проведення слідчих дій Шабунін є сержантом та проходить службу у 43-тій окремій механізованій бригаді Збройних Сил України (ЗСУ). За інформацією його адвокатки Олени Щербан, обшуки проводило Державне бюро розслідувань (ДБР) одразу за кількома адресами: за місцем його реєстрації в Києві, де нині проживає родина Віталія із малолітніми дітьми, та за місцем проходження служби в Чугуївському районі Харківської області. Обшукам передувала тривала і системна дискредитаційна кампанія проти Шабуніна через анонімні телеграм-канали. 

За даними Центру протидії корупції, слідчі дії проходили із численними порушеннями з боку ДБР, які вдалося зафіксувати адвокатам, що прибули на місце постфактум: відсутність судових ухвал, організація обшуків таким чином, щоб адвокати не мали змоги вчасно прибути та вжити заходів для дотримання прав, відсутність відеофіксації процесу вилучення техніки та предметів, що може бути використано в майбутньому для подальшої дискредитації, вилучення предметів, які не мають стосунку до суті кримінального провадження, тощо. У Віталія Шабуніна, як і у його рідних, забрали мобільні телефони та навіть вилучили дитячі планшети. 

ДБР оголосило підозру Шабуніну за “ухилення від несення військової служби” та “шахрайство” (за ч. 4 ст. 409 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу). 

Нагадаємо, що Віталій Шабунін добровільно мобілізувався до ЗСУ з перших днів повномасштабної війни, перебував у різних регіонах України за місцем дислокації підрозділу, де відповідно до військових наказів керівництва проходив військову службу. Звинувачення ДБР щодо його начебто ухилення від служби ґрунтуються на періоді, коли Шабунін перебував у службовому відрядженні до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) відповідно до офіційного наказу командування. Випадки відрядження військових до органів влади та установ не є унікальними. Під час відрядження до НАЗК Шабунін отримував стандартне грошове забезпечення як військовослужбовець згідно з чинним законодавством — без жодних “бойових” виплат. 

Законодавство не передбачало здійснення якихось особливих дій з боку Шабуніна на випадок відрядження: його задачею було, виконуючи наказ, відбути у відрядження. Питання отримання чи неотримання виплат військовослужбовця не залежить від його волі і не ним проводиться їх нарахування. Ці питання регулює держава, і якщо вона вважає, що здійснено необґрунтовану виплату, то існує інститут цивільного права, за яким може бути заявлено вимогу щодо повернення коштів.

Отже, Віталія Шабуніна підозрюють у здійсненні дій, які вчиняли державні органи, адже військовослужбовець не вирішує, скільки йому має бути нараховано виплат і ким, він – підлегла особа, яка під час служби перебуває в «руках» держави й від неї залежна.

В офіційному пресрелізі ДБР також є маніпулятивна згадка про користування волонтерським авто. Втім, за даними “Центру протидії корупції”, це твердження не увійшло до підозри, адже така практика є законною і широко застосовується  в Силах оборони. Більше того, раніше приватні донори уже давали публічне роз’яснення, що закупівля здійснювалася за кошти CEO Club, а авто було передано конкретно для потреб військовослужбовця Шабуніна. Оскільки благодійники, що фінансували закупівлю авто не вважають, що їхні права порушено, та не зверталися з приводу відновлення їхніх прав до жодних правоохоронних органів, то останні не мають жодних правових підстав звинувачувати військовослужбовця у користуванні авто, що не перебуває у власності державного органу чи військової частини. 

Таким чином, дії органів досудового розслідування можна розцінювати або як цілковиту некомпетентність посадових осіб і невідповідність займаній посаді, або як цілеспрямовану атаку з метою тиску на Віталія Шабуніна, який під час несення військової служби продовжував критикувати роботу державних органів. 

Це кримінальне переслідування має ознаки політично мотивованого, містить зловживання правом, тобто є здійсненим всупереч зобов’язанням України за ст. 18 (межі застосування обмежень прав) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 10 (свобода вираження поглядів) цієї конвенції. 

Це переслідування є черговим епізодом у багаторічній історії атак на Віталія Шабуніна особисто та на очолюваний ним “Центр протидії корупції”, які тривають починаючи із 2016 року.

Ми, представники правозахисних, антикорупційних організацій та інших громадських об’єднань, що нижче підписалися, звертаємося до Президента України, Генерального прокурора та директора ДБР із вимогою не допускати використання системи правосуддя для політичних розправ та переслідувань критиків влади. 

Закликаємо:

• Президента України – висловити публічну позицію щодо неприпустимості політично мотивованого переслідування громадських діячів.
• Директора ДБР – відповідно до п. 2 ст. 39 КПК відсторонити слідчих, які здійснювали досудове розслідування цього провадження, та ініціювати дисциплінарне провадження щодо них; відповідно до п.4 cт. 39 КПК усунути порушення вимог законодавства, допущених слідчими; взяти на себе особисту відповідальність та відповідно до п. 5 cт. 39 КПК здійснити особисто повне досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
• Генерального прокурора – забезпечити неупереджене процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та провести службове розслідування щодо слідчих у разі виявлення грубих порушень кримінально-процесуального законодавства; за відсутності складу кримінального правопорушення – закрити кримінальне провадження щодо Віталія Шабуніна.

Тиск на громадських активістів є неприпустимим в демократичній країні, якою є Україна.

1. Центр прав людини ZMINA
2. Інститут масової інформації
3. Антикорупційний центр МЕЖА
4. Антикорупційний штаб
5. Громадська ініціатива “Голка”
6. Центр економічної стратегії 
7. ГО «Платформа прав людини»
8. Харківський антикорупційний центр
9. Медійна ініціатива за права людини
10. Фундація DEJURE
11. ВГО «Інститут політичної освіти»
12. Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”
13. ГО «Жіночий Антикорупційний Рух»
14. Міжнародний центр української перемоги (ICUV)
15. Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ)
16. Український незалежний центр політичних досліджень
17. ГО “Запорізький центр розслідувань” 
18. Центр журналістських розслідувань «Сила правди»
19. Платформа Громадський Контроль 
20. Мережа захисту національних інтересів (АНТС) 
21. Громадянська мережа ОПОРА
22. Bihus.Info
23. Рух ЧЕСНО
24. Центр соціально-економічних досліджень – CASE Україна
25. ГО «МІНЗМІН»
26. Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції (ACREC)
27. Правозахисна ініціатива “Правотворець”
28. Трансперенсі Інтернешнл Україна
29. ГО “Кримський процес”
30.  ГО “Нуль відходів Львів”
31. NGL.media
32. ГО “Українські військові ЛГБТ за рівні права”
33. ГО “Центр реформ та місцевого розвитку”
34. ГО  ‘Соціальний Капітал’
35. ГО “Рівненський центр “Соціальне партнерство” (Ініціатива “За чесний тендер”
36. ІАЦ “Громадський Простір”
37. ГО “Ініціативна Спільнота” 
38. ГО “Координаційний центр громадського контролю”
39. Громадська спілка “Дім прав людини “Крим”
40. Асоціація відкритих даних
41. ВБО «Українська фундація правової допомоги»
42. ГО«Центр досліджень правоохоронної діяльності»
43. Аналітичний центр StateWatch
44. ГО “Генеалогічна спільнота “Архісовість”
45. ГО “Воля Громади”
46. ГО “Інститут Законодавчих Ідей”
47. Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
48. ГО “Центр політико-правових реформ”
49. Кременчуцький антикорупційний центр
50. ГО “ЗОРАКС”
51. ГО “Екосфера”
52. ГО “Зелений лист”
53. ГО «РІПО Патріот»
54. ГО “Коаліція дієвців культури “
55. Міжнародний фонд “Відродження”
56. Громадська організація “BCD”
57. Освітній дім прав людини – Чернігів
58. Рекрутингова платформа Lobby X
59. Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG)
60. ГО «Молодіжна організація «Взаємодія»
61. ГО «Код 21»
62. Детектор Медіа
63. ГО “Черкаська інформаційна агенція “18000”
64. ГО “Горизонт змін”
65. The German Marshall Fund of the United States
66. Центр досліджень визвольного руху
67.  Асоціація “Енергоефективні міста України” 
68. ГО «Фундація інституційного розвитку»
69. ГО “Народний захист”
70. ГО “Разом”
71. ВГО «Бойківське етнологічне товариство»
72. ГО “Криголам”
73. Кримська правозахисна група
74. БФ «Пацієнти України»
75. ГО «Центр громадянського представництва “Життя”»
76. Коаліція “Реанімаційний Пакет Реформ”
77. Криворізький Центр Розслідувань
78. Аналітичний центр “Призма”
79. ГО “Соціальна Синергія”
80. Асоціація християн юристів України
81. ГО “ВелоВектор”
82. FREERIGHTS
83. ГС “Громадські ініціативи України”
84. ГО “Обʼєднання Відповідальних Громадян”
85. ГО “Агенція журналістських розслідувань”Четверта влада”
86. ГО “Український інститут з прав людини”
87. БФ “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва”
88. Інтелектуальні дискусії
89. ГО “Зберегти Пікуй”
90. Медіа група “Прихист”
91. ГО “Проти Корупції”
92. Комітет виборців України
93. Центр журналістських розслідувань Полтавщини “МедіаДоказ”
94. БО “100% Життя”
95. Ukraine- Hilfe Berlin e. V.
96. Open Platform/Alliance of Ukrainian Organisations Альянс українських організацій (Німеччина)
97. ГО “Офіс Дій”
98. ГО “Культурний Хаб”

Суд використав неюридичні доводи для засудження Віталія Куколя за саморобну зброю для захисту під час окупації міста Тростянця на Сумщині. Куколь Віталій діяв як справжній член руху опору: оганізовував мінування дороги, допомагав з евакуацією цивільних, передавав розвіддані українським військовим. Діяв — як міг.

Вирок не про закон, а про упередження прокурора і суду. Про певну традицію всіх зі зброєю вважати злочинцями. Тому давайте будемо їм відповідати тією ж монетою.

У країні, яка чинить спротив повномасштабній збройній агресії, де кожен свідомий громадянин має бути готовим до оборони, суди — замість того, щоб захищати право на самозахист і свободу об’єднань — стають на бік застарілої, радянської моделі “дозволу на все”. Здавалося б, війна мала б стати моментом переосмислення: держава має підтримувати ініціативу, а не душити її. Але в реальності ми бачимо інше.

Нещодавнім прикладом став розгляд справи щодо скандальної інструкції МВС № 622. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (Берназюка Я.О, Коваленко Н.В, та Стрелець Т.Г.) розглянув позов керівника навчального центру Сivil Safety Academy Андрія Звєзділіна щодо  визнання протиправними окремі положення інструкції МВС № 622. Колегія ухвалила рішення, яке викликало хвилю обурення в правничій спільноті та серед громадянського суспільства.

На жаль, суд продемонстрував не правову неупередженість, а відвертий страх змінити застарілу і незаконну практику дозвільної системи МВС. Ба більше, замість того, щоб дати належну оцінку правовим аргументам позивача, колегія фактично повторила позицію МВС.

Інструкція важливіша за закон?

Судді в черговий раз підмінили верховенство права — верховенством наказу. Вони назвали Інструкцію МВС № 622 – яка, нагадаємо, є підзаконним актом – такою, що «приведена у відповідність» до законодавства, попри її повну втрату зв’язку з Конституцією України та вимогами правотворення. Жодна з правових підстав, на які посилалася сама Інструкція, на момент розгляду справи не є чинною.

Колишній суддя Конституційного суду України Віктор Шишкін вже давно чітко заявляв: виправдання дозвільної системи МВС є або професійною некомпетентністю, або свідомим ігноруванням Конституції. Адже головна біда полягає в тому, що ця інструкція досі спирається на акти, які:

• втратили чинність (Закон «Про міліцію» від 1991 року),
  
• ніколи не набрали чинності (Постанова КМУ № 576, не опублікована у порядку, встановленому Конституцією),
  
• є продуктом узурпації повноважень (укази Президента замість законів Верховної Ради).
  

Контроль чи репресії?

Судді КАС також продемонстрували нерозуміння (або небажання розуміти) різниці між правилами поведінки і правилами контролю. У своїй постанові вони виправдовують обшуки, перевірки та блокування діяльності підготовчих центрів, стверджуючи, що це «не є контроль за господарською діяльністю», а «забезпечення дотримання правил дозвільної системи».

Це спотворене тлумачення відкриває двері для подальших зловживань, коли будь-який волонтерський чи навчальний центр може бути паралізований рішенням поліцейського – без суду, без належного правового механізму.

Суспільний інтерес vs бюрократичний маразм

Позивач Андрій Звезділін очолює Civil Safety Academy – центр, що за роки своєї діяльності підготував понад 40 000 українців до поводження зі зброєю, у тому числі добровольців і військових. Його центри є життєво необхідними в умовах війни, коли кожен має бути готовий до оборони. Проте замість подяки – обшуки, блокування, перешкоджання роботі.

Натомість суд визнав такі репресії – “виправданими”. Мовляв, специфіка обігу зброї вимагає «особливих правил контролю». Але жодних нових законів для цього не ухвалено, лише інструкція, яку давно мали б скасувати.

МВС і дух СРСР

Як не сумно визнавати, але МВС досі діє у парадигмі «дозволено лише те, що дозволено владою». Саме так, як у Конституції УРСР. І Касаційний адміністративний суд у цій справі цю модель фактично легалізував.

Судді Кузнецова, Мельничук і Блажівська, на жаль, стали не охоронцями закону, а охоронцями системи. Тієї системи, яка не визнає громадян як суб’єктів права, а лише як об’єктів контролю.

Чому ця справа важлива

Це не просто справа про інструкцію. Це – справа про те, хто в Україні має владу: закон чи міліцейський наказ, Конституція чи репресивна звичка контролю.

Сьогодні – це волонтери та інструктори. Завтра – будь-хто, хто наважиться діяти без дозволу зверху. Верховенство права — не про дозвіл, а про захист. І якщо суди цього не розуміють, значить ми повинні нагадати їм про це.

«Боротьба за право» Рудольфа фон Єрінга — одна з найважливіших праць у світовій правовій філософії. Її головна думка звучить особливо актуально в українських реаліях: право — не дар, а результат наполегливої боротьби.

Сьогодні кожен примірник цієї книги — не лише джерело ідей, а й внесок у оборону. Усі 100% від донатів за книгу (1000 грн) передаємо на потреби батальйону Signum — підрозділу безпілотних систем у складі 53 ОМБр ім. князя Мономаха. Саме вони першими в історії провели успішну атаку FPV дроном-камікадзе й надалі залишаються на передовій технологічної боротьби з ворогом.

Придбати книгу — означає підтримати тих, хто щодня бореться за наше право на свободу.

Щоб отримати примірник, зробіть донат 1000 грн і вкажіть у коментарі до платежу ваш контакт.

11 квітня ми презентували друге україномовне видання фундаментальної праці Рудольфа фон Єрінга “Боротьба за право”.

Книга, написана понад 150 років тому, сьогодні звучить надзвичайно актуально:

“Мета права — мир, а засіб його досягнення — боротьба”.

Сьогодні ці слова набувають особливої ваги в українській реальності — де наше право щодня доводиться утверджувати на фронті, в судах, в освіті, в медіа, в законодавстві. 

Дякуємо всім, хто долучився:

• Glory UA — за дух і координацію

• Signum — за безпосередній щоденний вклад в утвердження права українського народу

• OK Legal, Правотворець — за щоденну боротьбу за право

• Духовна освіта — за розуміння глибин

• Спільнота Української Реформації — за роки ідейного фундаменту

• Українська Асоціація Власників Зброї, Збройовий лобіст, Мережа Вільних Людей — за позицію вільних

• Civil Safety Academy, Ліга сприяння обороні, Стежина Нескорених — за культуру відповідального поводження зі зброєю та виховання молоді

• ССО “Геній”, Sparrow Avia, PSN Company, SkySword, Horizon Defence, KALMIUS TECH, — за інженерію свободи, технології та інновації

• Спільнота Сергія Стерненка — за підтримку розвитку FPV індустрії

• book.ua — за затишну атмосферу та гостинність

• UA Voice — за координацію та організацію заходу, медійну та адвокаційну підтримку.

Другий тираж книги вдалось реалізувати завдяки підтримці благодійних фондів Glory UA і Духовна освіта. 

📖 Книгу можна отримати за донат від 1000 грн — усі кошти підуть на поширення ідеї Боротьби за право та посилення обороноздатності. У коментарі/призначенні вказуйте ваш контакт — https://send.monobank.ua/jar/2VRaymCoew 

Право — це постійна праця, яка належить не лише державній владі, але й цілому народу!

27 лютого 2022 року – перші дні повномасштабного вторгнення. Військові виконують завдання в Одеській області. Їхній автомобіль зазнає переслідування: інше авто виконує небезпечні маневри, блокує рух, ігнорує сигнали зупинки.

У цей же день в Одесі диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) атакують військових. Зокрема, відомо про збройний напад, в якому було поранено начальника ТрО «Південь» полковника Станіслава Ярмолу та двох його помічників.

Військовий Сергій Скотар намагається подати знаки зупинки машині, демонструючи розпізнавальні знаки ЗСУ. Водій переслідувачів:
🔸 Засліплює його дальнім світлом.
🔸 Різко натискає на газ і намагається наїхати.
🔸 Сергій ледве уникає удару та здійснює попереджувальні постріли в повітря.

Машина не зупиняється, а блокує офіцерів у їхньому авто. Військові ухвалюють рішення зупинити транспортний засіб, здійснивши постріли по колесах. Автомобіль зникає у невідомому напрямку. За 15-30 хвилин стає відомо: водій помер від втрати крові.

Від чийого пострілу загинув водій – досі невідомо. Версію про ДРГ слідство навіть не розглядали. Зброю Сергія вилучили лише через півтора року, коли він повернувся з бойових дій. Водій перебував у стані алкогольного сп’яніння. У машині був пасажир, якого поліція не допитала.

Замість повного та неупередженого розслідування, слідчі ГУНП Одеської області готують Сергію підозру за ст. 115 ККУ (умисне вбивство).

❗️Ця справа черговий небезпечний прецедент. Схожа історія була у справі прикордонника Колмогорова, коли у вересні 2014 російські війська вели наступ у Донецькій області він отримав наказав відкрити вогонь при перехопленні підозрілого авто. Лише завдяки увазі громадськості вдалось добитись справедливості для Сергія Колмогорова. 

Чому знову військовий, який діяв в умовах бойового завдання, тепер змушений доводити свою правоту?

Річниця ігнорування Комітетом з правоохоронної діяльності критично важливого законопроекту для обороноздатності України

У березні 2024 року у ВРУ зареєстрували законопроект № 11073, який має на меті декриміналізувати зберігання та виробництво озброєнь, залишаючи за це адміністративну відповідальність замість кримінальної. Проте вже більше року Комітет з правоохоронної діяльності не може розглянути його, що суттєво гальмує можливості для розширення обороноздатності України.

Понад 25 тисяч українців підтримали петицію, що закликала до усунення перешкод у виробництві боєприпасів для Збройних сил України. У стінах ВРУ Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко та Прем’єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяли розібратися з ситуацією та вжити заходів. Одна ми спостерігаємо затягування процесу, що, в свою чергу, продовжує створювати проблеми для підприємців, які намагаються працювати у сфері оборони.

На сьогодні в Україні існує дозвільна система з принципом «дозвіл на дозвіл», яка регулюється постановою Кабміну ще з 1992 року і фактично паралізує будь-яку підприємницьку діяльність у правовому полі. Це ускладнює виробництво і постачання озброєнь і боєприпасів, а отже, робить українську армію ще більш вразливою перед ворогом.

Законопроект #зп11073 створює умови для інвестицій в українське виробництво зброї та боєприпасів без страху перед кримінальною відповідальністю за незаконне поводження з озброєнням чи виробництво зброї. Натомість зараз кожен етап процесу – від закупівлі вибухових матеріалів до навчання – ускладнений бюрократичними перепонами. За найменшу помилку підприємці можуть отримати до 7 років ув’язнення, а в разі групового злочину – до 12 років. В таких умовах навіть добре навчені фахівці у виробництві боєприпасів часто ризикують життям і свободою.

Поки одні вагалися і затягували допомогу у 2024-му, українці продовжували покладатись на власні сили. В кожній бригаді є своє “маленьке приватне підприємство”, де майстри вдосконалюють, виготовляють боєприпаси або навіть переробляють ворожі снаряди. Але ці люди, ризикуючи життям на передовій, також піддаються кримінальному переслідуванню.

У 2024 році до числа справ, про які пише Правотворець, увійшли потерпілі від статті 263 Кримінального кодексу України: ветерани, добровольці, військові та зброярі. Серед них справа Олега Йови, добровольця, якого заарештували за ремонт зброї, добровольця Української Добровольчої Армії Віктора Мазура, якого обеззброїла поліція у перші тижні вторгнення — лише окремі приклади несправедливості. Паралізоване виробництво снайперських набоїв у Запоріжжі, зупинена майстерня з виробництва боєприпасів та протиракетних установок. І це лише окремі приклади з численних ситуацій, коли люди, які працюють на оборону країни, опиняються під загрозою позбавлення волі через відсутність належних законодавчих змін.

З початком російського вторгнення в 2014 році та до цього часу в 2024 році величезну роль у боротьбі з агресором відіграють добровольці. Добровольці — воїни, добровольці — виробники боєприпасів.

Український оборонний сектор потребує не бюрократичних перешкод та залякувань в’язницею, а підтримки для розвитку. Уряд і законодавці повинні нарешті прийняти необхідні рішення, які дозволять громадянам інвестувати у виробництво боєприпасів і озброєнь, а також забезпечити належну підтримку Збройним силам України, щоб країна успішно протистояла зовнішній агресії.

Поки росіяни обстрілюють Запоріжжя, за 30 км від фронту місцеві прокурори та Департамент стратегічних розслідувань (ДСР) Нацполіції зайняті «серйознішою» справою — вони воюють із… канавою.

Підприємство, яке займається утилізацією промислових відходів, отримало обшуки, кримінальну справу та блокування роботи через звинувачення у поливанні відходів водою. Це стандартна практика для запобігання розповсюдженню пилу, яка навпаки зменшує шкідливий вплив на екологію. Але прокурори вирішили, що тут має місце «екологічна катастрофа» за ч. 2 ст. 242 ККУ – стаття, яка передбачає відповідальність за масові отруєння та загибель людей.

Що це означає для бізнесу?
Підприємство, яке створює робочі місця та платить податки (11 млн грн ПДВ за пів року), замість роботи витрачає ресурси на суди. Його обладнання арештовують, а репутацію знищують розслідуваннями без підстав.

Що сказав суд?
Третій апеляційний адміністративний суд визнав перевірку незаконною. Це означає, що всі подальші дії прокуратури та поліції були безпідставними. Рішення ухвалили судді Добродняк І.Ю. (доповідач), Бишевська Н.А. та Семененко Я.В.

А ще раніше, у вересні 2024 року, Запорізький апеляційний суд скасував арешт з обладнання підприємства. Судді Гончар О.С., Дадашева С.В. та Разсуждай В.Я. підтвердили відсутність підстав для кримінального переслідування.

Не випадковість, а системна практика
Це не перший випадок, коли правоохоронці переслідують власних громадян, замість того щоб боротися зі справжніми злочинами. Подібно до того, як нині судять військового за службу в ЗСУ (справа «Шрека»), правоохоронна система шукає ворогів серед своїх.

Правотворець закликає суспільство підтримувати бізнес, який бореться за свої права, та контролювати дії правоохоронців, які забули, хто справжній ворог.

✍️ Історією поділилися OK Legal.

Скандальну справу народного депутата Миколи Тищенка, обвинуваченого у побитті та незаконному позбавленні волі ветерана війни Дмитра Павлова, передано для розгляду до Бабушкінського районного суду м. Дніпра. Перше засідання відбудеться 19 грудня о 14:00.

Цей випадок став резонансним ще влітку 2024 року. 20 червня група осіб, діючи за вказівкою Миколи Тищенка, застосувала фізичну силу та спецзасоби проти Дмитра Мазохи, колишнього військовослужбовця спецпідрозділу “Kraken”. Тищенко та його люди завдали потерпілому тілесних ушкоджень і протиправно утримували його протягом певного часу.

Дмитро Мазоха — боєць, який захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Повернувшись з-за кордону, він долучився до лав ЗСУ, пережив важкі бої за Харків, включно з двома прямими ударами по будівлі Харківської ОДА, а також брав участь у легендарному контрнаступі. На момент нападу він прогулювався містом зі своїм немовлям, коли став жертвою фізичної агресії.

Ця справа вже стала показовою, але не через справедливість судової системи, а через систематичне затягування процесу. Протягом пів року розгляд справи неодноразово зривали:

• Перенесення засідань через клопотання адвокатів Тищенка.
• Апеляції до “поганого самопочуття” самого підозрюваного, через що він разом з адвокатом залишав засідання.
• Самовідвід адвокатів у ключові моменти слухань.

Суддя Олексій Соколов Печерського районного суду неодноразово наголошував на маніпуляціях підозрюваного, однак процес продовжує затягуватись.

Передача справи до Бабушкінського районного суду дає шанс на справедливий розгляд без зловживань та зривів. Це справа, яка стосується не лише конкретного випадку, а й принципів верховенства права та рівності всіх перед законом. У той час, як українські військові ризикують життям заради нашої свободи, неприпустимо дозволяти народним депутатам зловживати своєю владою та уникати покарання за свавілля.

Правотворець закликає всіх, кому небайдужа справедливість, слідкувати за перебігом цієї справи. Публічний контроль — це те, що може зупинити маніпуляції та домогтися справедливого рішення.

📅 6 січня о 13:00
📍 Бабушкінський районний суд м. Дніпра

Запрошуємо представників ЗМІ, активістів та всіх небайдужих на судове засідання.Ця справа — не лише про напад на одного військового. Це про захист гідності всіх, хто боронить Україну, про верховенство права і про нашу спільну відповідальність не допустити безкарності. Безкарність породжує культуру вседозволеності, де злочинці почуваються безпечно.

У розпал війни з російським агресором, коли кожен ресурс і кожна дія спрямовані на забезпечення обороноздатності України, правоохоронці перешкоджають виробництву озброєння. Один із таких випадків — кримінальне переслідування Ігоря Кравченка, волонтера, військовослужбовця та зброярного майстра, який невпинно працює на благо Збройних Сил України. Попри його вагомий внесок у захист держави, Харківська спеціалізована прокуратура ініціює проти нього справу за статтею 263 Кримінального кодексу України. 

Ігор Кравченко, волонтер, військовослужбовець та зброярний майстер, зробив значний внесок у захист України з моменту початку російського вторгнення у 2022 році. Завдяки його зусиллям:

• Було перероблено нерозірвані боєприпаси та модернізовано застаріле озброєння.
• Проводилось розмінування земельних ділянок.
• Військовослужбовці ЗСУ здобули цінні знання з мінно-вибухової справи.
• Виготовлено та відремонтовано ключове озброєння, зокрема автоматичні гранатомети, протитанкові засоби (РПГ-7, NLAW, Karl Gustaw) та зенітні турелі.

Ігор Кравченко є діючим військовослужбовцем, який виконує свої обов’язки в умовах воєнного стану. Протягом російсько-української війни Ігор забезпечує підрозділи ЗСУ необхідних озброєнням. Однак, попри ці досягнення, проти нього висунуто обвинувачення за статтею 263 Кримінального кодексу України (“Незаконне зберігання вогнепальної зброї”).

У 2024 році заступник керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Андрій Цабека ініціював кримінальне переслідування Ігоря Кравченка. Замість того, щоб захищати інтереси України, прокуратура фактично блокує критично важливу діяльність: виробництво боєприпасів і ремонт зброї для потреб фронту. Водночас сам Андрій Цабека є кандидатом на посаду детектива підрозділу Головних підрозділів детективів Національного антикорупційного бюро України. У світлі таких дій постає питання: чи відповідають принципи його роботи стандартам доброчесності, які мають бути основою для майбутнього детектива НАБУ?

У матеріалах досудового розслідування кримінального провадження зазначено, що Ігор Кравченко є чинним військовослужбовцем, який виконує свої обов’язки відповідно до умов воєнного стану. Проте, на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, 8 травня 2024 року було проведено обшуки у приміщеннях і на земельних ділянках, що знаходяться у його користуванні, та вилучено майно, яке використовувалось для оборонних цілей.

Обвинувачення базується на припущеннях, без посилання на порушення норм закону. Варто зазначити, що згідно з частинами 1 та 3 статті 43-1 Кримінального кодексу України, дії, вчинені в умовах воєнного стану або збройного конфлікту з метою відсічі агресії, не є кримінальним правопорушенням. Крім того, відповідно до відповіді МВС на петицію №22/213562-еп, виробництво боєприпасів для військових потреб не потребує спеціальних дозволів чи ліцензій.

“Правотворець” засуджує будь-які дії, що перешкоджають обороні України. Ми наполягаємо на негайному припиненні кримінального переслідування Ігоря Кравченка, який робить вагомий внесок у захист держави.

Україна потребує згуртованості та підтримки кожного, хто бореться за нашу свободу. Перешкоджання оборонним ініціативам не лише суперечить інтересам держави, але й створює загрозу для її безпеки.

Від березня 2024 року  на розгляді Комітету з правоохоронної діяльності перебуває Законопроект №11073, який пропонує декриміналізувати виробництво та зберігання зброї, вилучивши статті 263 та 263-1 ККУ, залишивши лише адміністративну відповідальність.

У воєнний час волонтери, фахівці та приватні майстерні відіграють ключову роль у забезпеченні армії, тож переслідування за “незаконне” виготовлення або ремонт зброї лише підриває обороноздатність країни. Декриміналізація дозволить спеціалістам ефективніше допомагати фронту, зменшить навантаження на державні структури та дозволить сконцентрувати ресурси на захисті від агресора, а не на протидії патріотам.

З початком повномасштабного вторгнення багато спортивних тирів та мисливських стендів відкрили свої двері для тренувань на потреби оборони. ЗСУ вибили ворога з-під Києва та інших міст, а дозвільна система МВС взялася за своє. Багато кому не продовжували дозволи на відкриття чи функціонування тирів з різних формальних причин. Одна з них – земля під стрільбищем чи тиром повинна бути для рекреації, а не просто під забудову чи землі запасу (якщо це якийсь яр).

Водночас закон “Про основи національного спротиву” чітко заохочує розширення навчальних центрів, у тому числі приватних. На практиці все впирається в незаконну дозвільну систему МВС, в якої своє пострадянське законодавство, де не передбачається інших тирів, крім як спортивних чи мисливських.

Наприклад, у січні 2024 року МВС закрило тир Civil Safety Academy (CSA) у Капітанівці через відсутність дозволу, попри те, що заклад чотири рази намагався отримати його, стикаючись із постійними відмовами. Останньою “підставою” стало цільове призначення землі, яка, за вимогами дозвільної, має бути під рекреацію, а не громадську забудову чи землі запасу. 

Команда OK LEGAL та Правотворець домоглися в суді розблокування роботи CSA, довівши незаконність закриття тиру. Однак юристи пішли далі: вони pro bono подали позов, аби оскаржити положення Інструкції МВС №622, яка наділяє правоохоронців надмірними повноваженнями щодо зупинки роботи тирів. Хоча суд залишив ці пункти Інструкцію силі, одночасно прийняв безпрецедентне рішення – окрему ухвалу. Відтепер на час воєнного стану тири можуть працювати на підставі декларації згідно з постановою КМУ №314 від 18.03.2022. 

В рішенні суду встановлено, що на час воєнного стану, замість дозволу на функціонування тиру може бути подана декларація згідно постанови КМУ 314 від 18.03.2022 (про цю позицію ми писали раніше https://www.facebook.com/share/p/1K3K9C9Hb9/_

До речі, норми Постанови №314 можуть бути корисні для виробників зброї і озброєння для ЗСУ.

Держава має заохочувати відкриття приватних стрілецьких навчальних центрів в першу чергу для потреб оборони та вдосконалення навичок самооборони. Воєнний час диктує нові потреби: фермерські пікапи стають військовими, а мисливські тири — тирами для оборони.

P.s. кого пресує “дозвільна” за діяльність стрільбищ для потреб оборони, звертайтеся, поділимося позицією. Є також механізми створювати приватні оборонні тири/стрільбища.

Миколі Тищенку генеральний прокурор України за матеріалами ДБР повідомив про підозру у незаконному позбавленні волі колишнього військового у Дніпрі. 16 листопада закінчується дія запобіжного заходу, Тищенко з адвокатами намагається затягнути розгляд. Натомість суд не може організувати належним чином розгляд, щоб вчасно в строк ухвалити рішення.

Правотворець взявся за цю справу, щоб забезпечити громадський контроль і висвітлення важливої для суспільства боротьби за справедливість. Через подібне свавілля народних обранців жертвою, як ветеран підрозділу Kraken Дмитро Павлов, може стати кожен.

Під час чергового продовження запобіжного заходу Тищенко вирішив грати у «котики-мишки» з судом та прокурором, вкотре зловживаючи процесуальними правами.

🔹 12 листопада, ранок: адвокат Тищенка клопотає про відкладення засідання. Прокурор проти, але суд погоджується.
🔹 12 листопада, обід: Тищенко без адвоката, сам подає клопотання про перенесення засідання на двох листочках А4. Прокурор знову заперечує, суддя зауважує про систематичне зловживання правами, але все одно — перерва.
🔹 13 листопада, ранок: засідання переносять через повітряні тривоги.
🔹 13 листопада, обід: Тищенко до вечора зникає з адвокатом, стверджуючи, що йому погано. Загубивши у хованках губить свого адвоката — йому пропонують безкоштовну альтернативу. Адвокат з безоплатної допомоги бере самовідвід. Суддя призначає новий розгляд на 14 листопада о 15:00.

❗️Чи відбудеться розгляд сьогодні? Чи врахує суд ці маневри підозрюваного при прийнятті рішення щодо запобіжного заходу?

📢 Запрошуємо представників ЗМІ!
15:00, 14 листопада — Печерський районний суд, 2 поверх, зал 12. Суддя О.М. Соколов. Справа №757/52202/24-к