17 вересня Сьомий апеляційний адміністративний суд захистив права добровольця та кіборга Леоніда Чемоданова “Зєльоного”, підтвердивши незаконність рішення Державної міграційної служби про скасування його посвідки на тимчасове проживання. Це важливий крок у боротьбі за справедливість для людей, які, як Чемоданов, свідомо обирають Україну своєю батьківщиною та віддано захищають її.
Чемоданов, уродженець Псковської області, вже понад 15 років живе в Україні та відрікся від громадянства країни-агресора. Активний учасник Революції Гідності та боїв за Донецький аеропорт, він своїм прикладом довів відданість Україні. Однак міграційна служба України, використовуючи дані з ресурсів країни-агресора, вирішила скасувати його посвідку на проживання.
Рішення суду підкреслює, що Україна має захищати своїх оборонців і не дозволяти встановлювати процедурні інструкції понад верховенством права Це перемога для Леоніда Чемоданова та всіх тих, хто стоїть на захисті української незалежності.
3 вересня відбувся черговий розгляд апеляційної скарги Державної міграційної служби України щодо позбавлення права на проживання захисника та кіборга Леоніда Чемоданова
За законом, як людина, яка захищала наш суверенітет, він набув право на законне проживання в Україні, що підтверджувалося виданою Державною міграційною службою (ДМС) посвідкою. Втім, внаслідок поліцейського співробітництва українських правоохоронців з російськими у 2021 році Леоніда спершу хотіли екстрадувати.
А сьогодні спираючись на інформацію з Росії, ДМС скасувала посвідку на проживання Чемоданова. Житомирський окружний адміністративний суд уже підтримав Леоніда, зобов’язавши ДМС видати документ. Але ДМС не покидає спроб “витурити” добровольця.
Наступне судове засідання призначене на 17 вересня, і колегія суддів прагне детально розібратися, витребувавши додаткові дані.
Ми продовжуємо боротися за права тих, хто захищає Україну.
Правотворець слідкує за справою чергового потерпілого від правоохоронних органів добровольця, рішеннями суду та інформуватиме вас про оновлення.
Понад 18 судових засідань, частина з яких упродовж двох років після смерті Командира диверсійно-розвідувальної групи та громадського активіста Юрія Горовця. Резонанс серед громадськості, адже Юрія звинувачували в “нападі” на журналіста підсанкційного проросійського каналу “НАШ”.
Нарешті поставлено крапку. Завдяки суспільному розголосу, системній праці захисту Юрія Горовця — OK LEGAL та активній участі громадян в підписанні звернення до прокурора міста Києва з вимогою відмовитись від обвинувачення — прокурор відмовився від обвинувачення. Також відмову від обвинувачення підтримав “потерпілий” журналіст каналу “НАШ”, який також був на останньому розгляді справи.
Нагадаємо, що у лютому 2021 року біля Шевченківського управління поліції міста Києва відбулася сутичка в результаті якої один з співробітників каналу “НАШ” заявив, що постраждав фізично від дій Юрія Горовця. У червні 2021 року слідство оголосило Юрію підозру в перешкоджанні журналістській діяльності та побитті журналіста. 25 грудня 2022 року Юрій, командир групи Брянських диверсантів, загинув. Попри це та заяви “потерпілої” сторони про не актуальність даної справи судовий процес продовжувався.
У справі рейдерства Красногірського олійного заводу реєстратор з порушенням процедури вчинила 5 реєстраційних дій в один день. За результатами чого виконавці рейдерства (які визнали свою провину) змогли на основі підробних документів і насильницьким шляхом заволодіти майном.
Колегія суддів Штульман Ігор, Маринчак Нінель, винесли рішення не задовільняти апеляційну скаргу державного реєстратора.
“Внаслідок професійного зловживання або ж “необачності” під ударом вкотре український бізнес. У державних реєстраторів досі є можливість навіть за один день змінити власників без їх відома. Через цей “чорний хід” можна зайти у БУДЬ-ЯКЕ підприємство в Україні і будь-яку нерухомість. Прохід через цей “чорний хід” може зробити будь-який реєстратор, проявивши мінімальну байдужість і навіть уникнути покарання.” – коментує адвокат Віталій Коломієць.
У справі найгучнішого рейдерства 2023 щодо Красногірського олійного заводу на Черкащині реєстратор, яка завела рейдерів, хотіла поновитися через Шостий апеляційний адміністративний суд
13 серпня Сьомий апеляційний адміністративний суд вдруге розпочав розгляд апеляційної скарги Державної міграційної служби, яка намагається “витурити” в Росію добровольця і захисника України Леоніда Чемоданова.
Склад суду: суддя-доповідач Шидловський Віктор, та судді Курко Олег, Боровицький Олександр. На засідання суду цього разу вдалось приїхати представниці ДМС та нагадатись суду про те, що в рамках справи використовують матеріали отримані з російських джерел.
Чим керуватиметься суд? Верховенством права чи верховенством оформлення посвідки на проживання? Адже Леонід Чемоданов має право на законне перебування на території України, що довів захистом територіальної цілісності нашої держави з 2014 по 2023 рік. Це також підтвердила Служба безпеки України у 2021 році.
Нагадаємо, що “Зєльоний” родом із Псковської області Російської Федерації. Вже понад 15 років як він переїхав в Україну та відрікається від російського громадянства. Активний учасник Революції Гідності. У 2014 році отримує категоричні відмови Житомирського військкомату щодо служби в Збройних силах України та приєднується до лав 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. У найгарячіших точках на фронті проявляє свою відданість Україні, зокрема під час захисту Донецького летовища.
Дякуємо народній депутатці Соломії Бобровській за тривалу підтримку боротьби за справедливість в так званій справі Шеремета та за ініціативу звернення до Генпрокурора щодо закриття ганебної справи проти безпідставно звинувачених Андрія, Юлії і Яни.
“Сьогодні восьма річниця вбивства Павла Шеремета. Журналіста, який був подразником для путіна і лукашенка. І вже пʼять років триває історія, яка є соромом для всієї правоохоронної системи, яка чи то впершись в глухий кут, чи то з інших причин, замінила очевидну і правдоподібну версію про організацію вбивства на замовлення ворожих режимів, і народила ганебний процес проти Андрій Антоненко, Яна Дугарь і Юлія Кузьменко-Кіян з мотивами вбивства через!!
“розмежування суспільства за принципом національної належності, прагнення зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, привернення уваги громадськості до певних політичних переконань”.(які хворі це придумали, для мене досі загадка).
Вчорашнє вбивство Ірини Фаріон утворює з вбивством Павла Шеремета серію сумних дат, які разом більше нагадують не лише про триваючу війну з рф, а про саму небезпеку, яка може виходити від нашої системи правосуддя і власне виходить. Переконана, що не залишилось тих, хто ще вірить в їх причетність до вбивства Павла, включно з прокурорами Офіс Генерального прокурора і особисто Андрій Костін. Абсолютно політизоване шоу по їх судилищу, мало бути давно закінчене відмовою від обвинувачення.
Готую колективне звернення до генпрокурора Костіна щодо закриття справи обвинувачення проти Андрія, Юлі та Яни. Кожен з них роки служили і далі служать Українському народові, в тому числі в лавах Збройні Сили України / The Armed Forces of Ukraine 🇺🇦 з численними нагородами.”
Соломія Бобровська, народна депутатка.
Продовження запобіжного заходу розглядав відряджений тимчасово Вищою радою правосуддя в Печерський районний суд суддя – Михайло Юшков.
Рішення суду щодо зміни на особисте зобов’язання під час розгляду так званого злочину за ст. 111-2 (пособництво державі-агресору)- унікальне, є черговим підтвердженням абсурдності самої справи і важливості невтомної і послідовної боротьби за право.
Нагадаємо, що в цій справі звичайна рекламна агенція стала таргетом для чергових правопохоронних махінацій.
Агенція, яка спеціалізується на просуванні в соціальних мережах та Google з початку повномасштабного вторгнення долучилася до допомоги в поширенні матеріалів на території рф, як частини інформаційно-психологічних операцій (ІПСО). Зокрема про злочини російських військ проти цивільного населення, втрати росіян внаслідок війни та заклики бойкотувати мобілізацію у російське військо та виходити на мітинги, підрив довіри до командування та керівництва держави-агресора. В тому числі допомагала зі збором контактів громадян країни-агресора у форматі фішингу та скаму. З логічною метою — завдання фінансових збитків.
Про національну безпеку якої держави піклуються основні виконавці справи слідчий Євгеній Полупан та прокурор Андріан Лупу, та їхні керівники Максим Цуцкірідзе та Ігор Мустеца? Адже після того, як не змогли звинуватити у шахрайстві перекваліфікували на ст. 111-2 ККУ. Начебто завдання фінансових збитків громадянам рф — це шкода національній безпеці України.
*Т.з. підтримка рф, на думку прокурорів, полягала в оплаті фішингової реклами)
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко тримає на контролі справи потерпілих від кримінальних проваджень виробників озброєння. А Денис Шмигаль обіцяє зняти “зайві” бар’єри.
Таку відповідь отримав народний депутат Андрій Шараскін на запитання про бюрократичні перепони у виробництві озброєння для сил оборони та кримінальні переслідування підприємців.
Для успішного знищення ворога снайперам бракує якісних набоїв та крупнокаліберних куль. Поки держава не взмозі забезпечити військових достатньою кількістю необхідних боєприпасів, ініціативу у релоадінгу перебирають небайдужі українці. Відповідне виробництво організував і черговий потерпілий від ст. 263 Кримінального Кодексу Олександр Міньков “Одеса”. Після поранення Олександр зайнявся волонтерською діяльністю для потреб снайперських підрозділів. Втім, на заваді вчергове стали правоохоронці в гонитві за показниками — Запорізька поліція намагається “пришити” кримінальну статтю діючому військовослужбовцю.
Олександру інкримінують ч.1 ст. 263 Кримінального Кодексу, за якою йому загрожує до 7 років позбавлення волі. У повідомленні про підозру правоохоронці вказали, що при обшуку виявили у військового 6 грамів пороху та 3 набої.
“24 лютого я пішов із власною зброєю, Б/К і власним транспортом. Воював наскільки зміг, поки не поранили. Під час служби та подальшого лікування моє підприємство працювало і платило податки, які вираховуються мільйонами гривень на рік. За мої податки Запорізька поліція приходить до мене з обшуками та вилучає законну зброю. Це мене непокоїть як громадянина та військовослужбовця. Який сенс захищати таку поліцію?” — ділиться Олександр.
Олександр Міньков, позивний “Одеса”, з 2015 року займався волонтерською діяльністю, потім служив у 110 бригаді ТРО, був демобілізований у зв’язку з пораненням та продовжив волонтерство. Але після лікування знову долучився до оборони України в іншій структурі.
“В Україні всі снайпери приходять до того, що для високоточної роботи потрібно збирати власний патрон, до якого ти звикаєш і з яким працюєш стабільно. Коли мене списали постала загальна проблема у снайперів в нас на лінії — відсутність цільового високоточного патрона. У магазинах зброї він дорого кошту, а зазвичай взагалі відсутній. Наявні мисливські або спортивні патрони не зовсім підходять для наших задач. Відповідно я вирішив дослідити це питання збору високоточної кулі з тими характеристиками, які потрібні для військового снайпера. На складах РАО (Служби ракетно-артилерійського озброєння) набої присутні в гомеопатичній кількості, особливо це стосується бригад ТРО. Впродовж пів року в мене вийшла ефективна співпраця з діючими стрілками щодо виробництва необхідних патронів та куль.” — розповідає військовий.
На своєму виробництві Олександр організував майстерню по релоадінгу. До нього приїжджають військові, для яких він готує компоненти, щоб вони могли збирати під особливості свого стрілецького комплексу патрони.
“99% моєї діяльності крутилося навколо крупнокаліберної кулі в Magnum калібрі (338 lapua) і були плани вдосконалювати виробництво до більш крупних калібрів. Відстані ростуть, відповідно вимоги до дистанції також. Щоб убезпечити снайпера йому потрібно перебувати максимально далеко від цілі. В нас вже спокійно закриваються цілі 1200-1300 метрів.” — каже Олександр Міньков.
За словами захисника, Україні для ефективного знищення ворога необхідно налагоджувати власні виробництва патронів, снарядів, засобів захисту. Допомога союзників не є постійною, а впродовж 10 років війни ніхто не дбав про розгортання цехів, майстерень чи підприємств з виробництва озброєння.
“Я зі своєю діяльністю не ховався і не дуже афішував. Можливо замовляв специфічні деталі для куль, до прикладу бал наконечник, який дає більш високий коефіцієнт і головне стабілізацію. Відповідно Запорізька поліція таки прийшла по сліду до мене. Вони собі намалювали таких повітряних замків, якусь збройну майстерню, де створюють додатки до танків леопард чи щось подібне.” — коментує Міньков.
Поліція провела серію обшуків і вилучила ліцензовану та відстріляну зброю, яка перебуває в реєстрах.
“Зброю використовую в роботі, бо не користуюсь державною. Запорізька поліція вирішила забрати все включно з набоями у діючого військовослужбовця, який повинен їхати на задачі. Вони ганяються за якимись пістолетами, патронами. Таке враження, що вони відірвані від реальності. Я позитивно ставлюсь до декриміналізації виробництва та зберігання озброєння, інакше ми просто помремо і нас знищать. Питання про ст. 263 і її підпункти ні про що і не спирається на якийсь реальний закон. Мені заважають робити мою роботу. Мені не дали нормально з дитиною попрощатися, коли я виїжджав.”
У відповідь на петицію до президента про усунення перешкод у виробництві зброї та озброєння МВС відповіло, що для виробництва зброї та боєприпасів для військових цілей ні дозволи, ні ліцензії не потрібні.
Однак попри це, слідчі поліції продовжують перешкоджати волонтерам і виробникам, притягаючи їх до відповідальності та продовжуючи пострадянську традицію.
В умовах війни українці повинні мати чим себе захистити, а наші воїни — бути забезпеченими боєприпасами. Законопроект #зп11073 щодо декриміналізації зберігання та виробництва озброєння пропонує залишити адміністративну відповідальність (штраф + вилучення) замість кримінальної (позбавлення волі). Проект закону “висить” у Комітеті Верховної Ради без руху, а правоохоронці продовжують робити показники на добровольцях, військових, виробниках та ветеранах.
11 рік російсько-української війни: державні органи користуються даними з російських реєстрів, а правоохоронці не покидають спроб поквитатися із кіборгом — захисником Донецького аеропорту. У Житомирському окружному адміністративному суді розпочався розгляд справи українського (не за паспортом, а вчинками) воїна Леоніда Чемоданова. Перед суддею Оксаною Поповою стоїть вибір між верховенством права та верховенством інструкцій з оформлення посвідки на проживання.
22 квітня Житомирський окружний адміністративний суд зобов’язав Державну міграційну службу видати Леоніду посвідку на проживання. Це ще не кінець боротьби за права захисників України, адже Державна міграційна служба України заявила, що планує подавати апеляцію на рішення суду. Користуючись інформацією з російських ресурсів ДМС хоче принципово позбавити права людину, яка захищала нашу державу з 2014 року.
Захисника України з позивним “Зєльоний” намагаються позбавити посвідки на тимчасове проживання. На запит Національної поліції, керуючись інформацією з російських ресурсів, Державна міграційна служба вирішує скасувати документ добровольцю.
“Зєльоний” родом із Псковської області Російської Федерації. Вже понад 15 років як він переїхав в Україну та відрікається від російського громадянства. Активний учасник Революції Гідності. У 2014 році отримує категоричні відмови Житомирського військкомату щодо служби в Збройних силах України та приєднується до лав 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. У найгарячіших точках на фронті проявляє свою відданість Україні, зокрема під час захисту Донецького летовища.
“Ненавиджу путінський режим. Не хочу, аби ця наволоч і сюди прийшла. Україна та Росія — це не просто дві різні країни, а дві різні планети. І я вважаю Україну просто своєю Батьківщиною. Коли почалися бойові дії на сході, я вирішив йти захищати свою Батьківщину. Повернутися у РФ для мене — це загроза і свободі, і життю. У Росії “Правий сектор” — це терористична організація. Мене заарештують, посадять і вб’ють у в’язниці. Це поліцейська держава. У ній нічого не змінилося — від сталінської до путінської”, — розповідав Леонід.
У 2020 році “Зєльоний” проходить перевірку Служби безпеки України, на основі якої отримує посвідку на тимчасове проживання як Чемоданов Леонід Васильович. Закон України визначає, що іноземці та особи без громадянства, які були залученими до захисту України, вважається такими, що перебувають в Україні на законних підставах. Їх право гарантується п. 20 ст. 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Однак український доброволець став поперек горла правоохоронним органам як України, так і країни-агресора. Після виходу фільму “Добровольці Божої чоти” обличчя “Зєльоного” стає все популярнішим та вкотре нагадує режиму РФ про існування Леоніда. У 2021 році відділ міграційної поліції ГУНП в Житомирській області, посилаючись на відомості з російських реєстрів, робить висновок, що Леонід Чемоданов — це інша особа, яку розшукує Росія.
За декілька місяців до повномасштабного вторгнення Житомирська обласна прокуратура за запитом Росії в рамках Міжнародного поліцейського співробітництва намагається екстрадувати добровольця. Завдяки суспільному розголосу прокуратура все ж приймає постанову про звільнення “Зєльоного” і відмову в екстрадиції через те, що він брав участь в обороні України. Адже за критеріями, описаними в міжнародному праві, Леонід, як учасник добровольчого збройного формування, належав до числа комбатантів.
“Ганебний приклад того, як посадовці шкодять Україні та тим, хто ризикував собою для оборони придатного для життя порядку на нашій землі. Зараз ми намагаємося захистити верховенство права, бо право Чемоданова проживати в Україні гарантоване законом, і це верховенство права. А Державна міграційна служба скасувала документ, яким це право посвідчується, з процедурних підстав на основі даних з рф”, — коментує справу добровольця адвокат Микола Ореховський.
Національна поліція України вірить “своїм колегам” з РФ про нібито вчинення Чемодановим злочину на території Російської Федерації. Далі на це посилається Державна міграційна служба, скасовуючи посвідку добровольцю.
“Ми намагаємося довести, що верховенство права оборонця України Чемоданова на законних підставах проживати в нашій державі є вищим, ніж верховенство процедури видачі будь-яких посвідок. Хочемо змусити наш орган державної влади, який здійснює міграційну політику, керуватися верховенством права. А не верховенством власних процедур”. — підсумовує правозахисник Ореховський.
Попри тиск з боку державних органів та спроби скасування документів на підставі інформації з російських джерел судові рішення мають ґрунтуватися на українському законодавстві, які врегульовують право на захист і підтримку наших захисників, а не втілювати інтереси РФ через інструкції правоохоронних органів.
22 травня Чернівецький апеляційний суд виправдав засудженого загиблого захисника Валерія Красняна. Суд задовільнив скарги сторони захисту Барса і клопотання Керівника Чернівецької обласної прокуратури — скасував вирок, яким було засуджено кіборга і закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину.
Вдячність та повага до суддів Кифлюк Володимира Федоровича, членів колегії Марчак Віталія Ярославовича, Станковської Галини Адольфівни, які проявили справедливу позицію і винесли гідне рішення щодо українського воїна. А також респект за рідкісний сміливий вчинок керівнику Чернівецької обласної прокуратура Антону Ковальському — вже на стадії апеляції він попросив скасувати вирок за відсутності в діях Барса складу злочину.
За майже півтори роки від загибелі Валерія Красняна вдалося не лише захисти його чесне ім’я. Барс виборов для нас всіх право затримати особу, яка вчиняє протиправні діяння. Таке судове рішення щодо права громадян затримувати злочинців вже набрало законної сили з моменту оголошення.
Нагадаємо, що кримінальне провадження щодо Барса було відкрито внаслідок його громадської діяльності 2016 року в рідному селищі Глибока Чернівецької області, коли він із товаришами зупинив крадіїв лісу. Розгляд справи затягнувся на кілька років. Попри загибель “Барса” 23 листопада 2022 року через підрив позашляховика міною на Харківщині, 5 березня 2024 року Герцаївський районний суд все ж визнав його винним.
З 2014 року Валерій Краснян “Барс” був бійцем “Айдару” та Добровольчого українського корпусу. Став “кіборгом”, з якого вилили воскову фігуру для музейної експозиції в Києві. Штурмовик, розвідник. Кавалер орденів Данила Галицького. Народний Герой України.
На початку повномасштабного вторгнення, як і під час першої агресії Російської Федерації, ініціативу захищати Україну прийшлось взяти добровольцям. Коли ворог був на підступах до столиці, небайдужі українці взяли до рук зброю, щоб дати відсіч окупанту. Натомість сьогодні держава “дякує” воїнам кримінальними переслідуваннями та загрозою позбавлення волі.
Чергова справа ветерана російської-української війни та захисника Бориспільського напрямку Олега Йови ставить під сумнів ефективність правоохоронної системи, вкотре звертає увагу на потребу у законному регулюванні питання зброї або хоча б декриміналізації виробництва та зберігання зброї для самозахисту.
“Коли треба було захищати Батьківщину, ніхто нічого не казав. Доставайте все, що є, робіть коктейлі молотова, а тепер роблять з мене злочинця. Тож розказувати внукам після Перемоги, що твій дідусь патронів та гранат накрав у солдатів? Замість того, щоб бути героєм — роблять з мене злочинця.” — розповідає доброволець.
Олега Йову обвинувачують за статтею 263 Кримінального Кодексу за начебто незаконне зберігання зброї. До ветерана вдосвіта вдерлися 12 представників поліції, вибили двері. Опісля добровольцю прийшлося відбути запобіжний захід у Харківському СІЗО і витрати сімейні кошти на заставу. Через жахливі умови перебування у в’язниці та відсутність доступу до критично необхідних ліків проти діабету в Олега погіршився стан здоров’я.
У перші дні наступу росіян на Київщину Олег Йова разом із друзями об’єдналися навколо командира і раніше секретаря міської ради Борисполя Ярослава Годунка. Відомого тим, що у 2019 році Володимир Зеленський (переплутавши з іншою людиною) вигнав його із сесійної зали зі словами “Вийди отсюда, разбойник”. Саме тому їх група стала відома, як “розбійники”.
“В нас була дуже численна група небайдужих громадян. Ми отримали зброю, боєприпаси в міськраді, на що є відповідні документи (також фото/відео) і пішли захищати Батьківщину. До кацапів було 2 км, вони стояли біля села Лук’янівка. Ми з Лукашів пішли на штурм і звільнили селище. Багато побратимів отримали поранення.” — згадує березень 2022 року Олег.
Доброволець, а раніше підприємець, був відповідальний за зброєю та боєприпаси. За наказом командира батальйону зберігав необхідне озброєння у своєму приміщенні:
“Патрони були різного калібру, 2-3 ящики гранат, які залишилися, 8 ящиків патронів до кулемета Калашникова, пістолетні патрони, до автомата. Все загрузив у машину і повіз додому, зложив у себе у гаражі під охорону. Комбат сказав, щоб поки полежали до розпорядження керівництва. Тож нічого з ними не робив, вони були запечатані та в цинках.”
Як відомо питання добровольців і ДФТГ, видача і облік зброї, як і в цілому роздача зброї з вантажівок, станом на початок березня 2022 не була унормована (великою мірою, залишається ненормованою досі). Діяли конституційні норми про захист батьківщини всіма доступними засобами.
“До мене приїхали о 6 ранку, вибили двері. В мене мати інвалід, жінка похилого віку, так і я не молоденький. Мені 60 років, ампутація пальців, цукровий діабет. Показали мені ордер на обшук, спитали, що є забороненого. Ну я говорю, що забороненого нема нічого. Все, що в мене є, офіційне: показав їм патрони, гранати. Правоохоронці викликали саперів, розіграли з цього драму, відвезли в Харків.” — розповідає Олег.
Загалом у ветерана вилучили офіційну зброю (4 зареєстровані стволи, 8 банок пороху, боєприпаси). Також правоохоронці помітили в бронежилеті ніж-штик, на основі чого намагалися інкримінувати ст. 263 ч.2 — носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї.
“Я не взяв з собою інсулін, не взяв з собою ліків, таблеток. Слідча суддя Бородина загадала мені платить 365 тисяч залогових грошей або 60 діб арешту. Звісно, в мене таких грошей нема, в мене 2100 гривень пенсія. Мене закрили в СІЗО, я просидів місяць. Син приїжджав, добивався, подали, скаргу, другий суддя передивися цю справу і призначив завдаток 214 тисяч. Син бігав, позичав по всіх сусідах, гробові гроші матері забрав і все мене випустили.” — ділиться Олег Йова.
По територіальній підсудності справу Йови перенаправили у Бориспіль. Втім, куди направилася чи “зникла” офіційна зброя Олега невідомо.
“В мене було п’ять свідків, які могли підтвердити, що ці боєприпаси одержані законним шляхом. В мене є документи практично на кожний патрон. Але слідчий написав, що не бачить змісту в допиті свідків, бо він сильно зайнятий. Поки йшло слідство шість місяців, слідчого я бачив чотири рази. Практично діла він самоусунувся і справа далі йшла “по течії”. Зараз знаходжуся під судом, що буде далі — не знаю.” — коментує доброволець.
Коли почалася війна Олег Йова ремонтував зброю. Сьогодні продовжує підтримувати сили оборони, робити приклади для автоматів, ремонтувати форму для військових.
“Зі зброєю я на “ти”. Робити з цього “кримінал” — дуже низько. Зброя повинна бути в кожного. Адже кожен чоловік повинен мати зброю. Місцеві співробітники поліції знали, що в мене є зброя. Приїхали і просили дати їм хоть щось, адже що жінка дома одна, не знає, що завтра буде. Я роздав свої стволи: гладкоствол, цим отдав по нарізняку, так судіть за це мене тоді. Зараз займаюсь прикладами, в мене є станок: роблю, крашу, підганяю. В мене були зразки, відрізана рама, по якій підганяв, але бачите — все конфіскували поліціанти з Харкова. З голови беру розміри й сам роблю, коли наші волонтери їдуть — передаю хлопцям. Раніше то я їздив, зараз не можу. Після тюрми в мене дуже зір упав, в госпіталі лікуюсь і не сильно можу помагати.” — розповідає Олег.
За словами ветерана, людина повинна мати зброю, щоб чинити опір ворогам. Якби у нас був адекватний закон про зброю, половину смертей в Бучі та Ірпені можна було б уникнути:
“Людям би було чим захищатись. Кримінальний кодекс трактує статтю 263 і дають, вибачте, як за зґвалтування до 7 років. За що: Вбиває не пістолет, вбиває людина. Це позор для нашої держави. На закон забили, він не приймається 30 років в Україні. Як можна судити людину не маючи закону. Судять по внутрішньому наказу МВС, адже він єдиний опублікований. Це не вибрано людьми, не утверджено на референдумі чи не прийнято депутатами. Просто інструкція. 263 стаття Кримінального Кодексу не вартує виїденого яйця. Який кримінал, ну які штрафи? Українці дрони роблять для війни, для перемоги, і їх за то карають? Це знову “кормушка”. У нас дуже розумні люди, молодь і паяти вміє, і чорта лисого збере. Влада робить такий “кіпіш” зі зброєю, бо нічого не може зробити: український народ ніколи не верне зброю, ні трофейну, ні ту що дістали для оборони. Може вернути тільки тоді, коли її будуть викупати по нормальній ціні, а просто так віддати ствол — ніхто його не віддасть.” — підсумовує Олег Йова.
Добровольцю, який попри вік та проблеми зі здоров’я став на захист Києва, загрожує до 7 років позбавлення волі. Це не поодинокий випадок, адже сьогодні за ст. 263 Кримінального Кодексу відкривають численну кількість проваджень на військовослужбовців та ветеранів. За 2023 рік в Україні зареєстровано 5260 кримінальних проваджень. При цьому 4803 проваджень в цей період були закриті.
