апеляція - Правотворець

У березні 2022 року мешканець села Кам’янка Сумської області Віталій Куколь залишився у громаді, коли фронт стрімко наближався до Тростянецького району. У час, коли місцева влада та правоохоронці евакуювались, Куколь організовував мінування дороги, допомагав з евакуацією цивільних, передавав розвіддані українським військовим. Діяв — як міг. В умовах відсутності державної підтримки виготовив саморобну зброю. Зберігав її як засіб оборони.

Проте через два роки держава поставила на лаву підсудних не злочинця — а захисника.

15 травня 2025 року Конотопський міськрайонний суд визнав Віталія Куколя винним у незаконному зберіганні саморобної зброї та вибухової речовини (ч.1 ст. 263 КК України). Суддя Олександр Огієнко призначив три роки позбавлення волі, звільнивши з випробувальним терміном на 1 рік.

Попри те, що суд встановив:

Зброя виготовлялась і зберігалась з єдиною метою — боронити село від російського вторгнення.
Зброя не застосовувалась проти цивільних, не була засобом злочину, а навпаки — інструментом спротиву.
Жодної шкоди, загрози чи навіть підозри у її використанні для злочину не було.
До того ж це — саморобна дульнозарядна зброя, технічно менш небезпечна, ніж легальна мисливська, що продається у вільному доступі.

— дії Віталія Куколя кваліфіковані як злочин. І це — тривожний сигнал.

Адвокатське об’єднання OK Legal, співзасновники Правотворця, взяли на себе захист Віталія. Апеляційну скаргу буде подано найближчим часом. Юристи наполягають:
🔻 Куколь виготовив зброю в умовах фактичної окупації, для оборони своєї громади;
🔻 суд частково визнав ці обставини, але суперечливо трактував тривалість дії воєнного стану;
🔻 кримінальне переслідування у подібних випадках — це підрив довіри до національного спротиву.

Справу Куколя варто розглядати в ширшому контексті. Закон №263 ККУ (незаконне поводження зі зброєю) не враховує умови, в яких багато українців у 2022 році вимушено діяли без наказів, без доступу до легальної зброї. Віталій не був винятком — він був системною частиною громадської відсічі агресору.

❗ Наявність кримінального покарання за зберігання саморобної зброї в умовах війни — це ганьба для правоохоронної та судової системи, а не правосуддя.

Декриміналізація — вимога часу

Відповіддю на подібні справи має стати законопроєкт №11073, який передбачає: скасування кримінальної відповідальності за зберігання чи виготовлення зброї без злочинного наміру; перенесення таких випадків у площину адміністративного права; збереження кримінальної відповідальності лише за дії зі злочинною метою.

Утім, документ понад рік заблокований у Комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. Попри суспільну підтримку — немає політичної волі визнати: самозахист в умовах війни не є злочином.

Ми вимагаємо:

скасування вироку Куколю;
декриміналізації мирного володіння та виробництва зброї без злочинного наміру;
публічного аудиту подібних справ.

11 рік російсько-української війни: державні органи користуються даними з російських реєстрів, а правоохоронці не покидають спроб поквитатися із кіборгом — захисником Донецького аеропорту.

У Житомирському окружному адміністративному суді розпочався розгляд справи українського (не за паспортом, а вчинками) воїна Леоніда Чемоданова. Перед суддею Оксаною Поповою стоїть вибір між верховенством права та верховенством інструкцій з оформлення посвідки на проживання.

22 квітня Житомирський окружний адміністративний суд зобов’язав Державну міграційну службу видати Леоніду посвідку на проживання. Це ще не кінець боротьби за права захисників України, адже Державна міграційна служба України подала апеляцію на рішення суду. Користуючись інформацією з російських ресурсів ДМС хоче принципово позбавити права людину, яка захищала нашу державу з 2014 року.

Захисника України з позивним “Зєльоний” намагаються позбавити посвідки на тимчасове проживання. На запит Національної поліції, керуючись інформацією з російських ресурсів, Державна міграційна служба вирішує скасувати документ добровольцю.

“Зєльоний” родом із Псковської області Російської Федерації. Вже понад 15 років як він переїхав в Україну та відрікається від російського громадянства. Активний учасник Революції Гідності. У 2014 році отримує категоричні відмови Житомирського військкомату щодо служби в Збройних силах України та приєднується до лав 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. У найгарячіших точках на фронті проявляє свою відданість Україні, зокрема під час захисту Донецького летовища.

“Ненавиджу путінський режим. Не хочу, аби ця наволоч і сюди прийшла. Україна та Росія — це не просто дві різні країни, а дві різні планети. І я вважаю Україну просто своєю Батьківщиною. Коли почалися бойові дії на сході, я вирішив йти захищати свою Батьківщину. Повернутися у РФ для мене — це загроза і свободі, і життю. У Росії “Правий сектор” — це терористична організація. Мене заарештують, посадять і вб’ють у в’язниці. Це поліцейська держава. У ній нічого не змінилося — від сталінської до путінської”, — розповідав Леонід.

У 2020 році “Зєльоний” проходить перевірку Служби безпеки України, на основі якої отримує посвідку на тимчасове проживання як Чемоданов Леонід Васильович. Закон України визначає, що іноземці та особи без громадянства, які були залученими до захисту України, вважається такими, що перебувають в Україні на законних підставах. Їх право гарантується п. 20 ст. 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Однак український доброволець став поперек горла правоохоронним органам як України, так і країни-агресора. Після виходу фільму “Добровольці Божої чоти” обличчя “Зєльоного” стає все популярнішим та вкотре нагадує режиму РФ про існування Леоніда. У 2021 році відділ міграційної поліції ГУНП в Житомирській області, посилаючись на відомості з російських реєстрів, робить висновок, що Леонід Чемоданов — це інша особа, яку розшукує Росія.

За декілька місяців до повномасштабного вторгнення Житомирська обласна прокуратура за запитом Росії в рамках Міжнародного поліцейського співробітництва намагається екстрадувати добровольця. Завдяки суспільному розголосу прокуратура все ж приймає постанову про звільнення “Зєльоного” і відмову в екстрадиції через те, що він брав участь в обороні України. Адже за критеріями, описаними в міжнародному праві, Леонід, як учасник добровольчого збройного формування, належав до числа комбатантів.

Національна поліція України вірить “своїм колегам” з РФ про нібито вчинення Чемодановим злочину на території Російської Федерації. Далі на це посилається Державна міграційна служба, скасовуючи посвідку добровольцю.

Попри тиск з боку державних органів та спроби скасування документів на підставі інформації з російських джерел судові рішення мають ґрунтуватися на українському законодавстві, які врегульовують право на захист і підтримку наших захисників, а не втілювати інтереси РФ через інструкції правоохоронних органів.