військові - Правотворець

Справа виробника озброєння та військового, внаслідок якої МВС заважає снайперам знищувати ворогів.

В умовах нестачі боєприпасів, ініціативу у релоадінгу перебирають небайдужі українці. Відповідне виробництво організував і черговий потерпілий від ст. 263 Кримінального Кодексу Олександр Міньков “Одеса”. Після поранення Олександр зайнявся волонтерською діяльністю для потреб снайперських підрозділів. Втім, на заваді вчергове стали правоохоронці в гонитві за показниками — Запорізька поліція та прокуратура намагаються “пришити” кримінальну статтю діючому військовослужбовцю.

Олександру інкримінують ч.1 ст. 263 Кримінального Кодексу, за якою йому загрожує до 7 років позбавлення волі. У повідомленні про підозру правоохоронці вказали, що при обшуку виявили у військового 6 грамів пороху та 3 набої.

Олександр Міньков, позивний “Одеса”, з 2015 року займався волонтерською діяльністю, потім служив у 110 бригаді ТРО, був демобілізований у зв’язку з пораненням та продовжив волонтерство. Але після лікування знову долучився до оборони України в іншій структурі.

“В Україні всі снайпери приходять до того, що для високоточної роботи потрібно збирати власний патрон, до якого ти звикаєш і з яким працюєш стабільно. Коли мене списали постала загальна проблема у снайперів в нас на лінії — відсутність цільового високоточного патрона. У магазинах зброї він дорого кошту, а зазвичай взагалі відсутній. Наявні мисливські або спортивні патрони не зовсім підходять для наших задач. Відповідно я вирішив дослідити це питання збору високоточної кулі з тими характеристиками, які потрібні для військового снайпера. На складах РАО (Служби ракетно-артилерійського озброєння) набої присутні в гомеопатичній кількості, особливо це стосується бригад ТРО. Впродовж пів року в мене вийшла ефективна співпраця з діючими стрілками щодо виробництва необхідних патронів та куль.” — розповідає військовий.

На своєму виробництві Олександр організував майстерню по релоадінгу. До нього приїжджають військові, для яких він готує компоненти, щоб вони могли збирати під особливості свого стрілецького комплексу патрони.

“99% моєї діяльності крутилося навколо крупнокаліберної кулі в Magnum калібрі (338 lapua) і були плани вдосконалювати виробництво до більш крупних калібрів. Відстані ростуть, відповідно вимоги до дистанції також. Щоб убезпечити снайпера йому потрібно перебувати максимально далеко від цілі. В нас вже спокійно закриваються цілі 1200-1300 метрів.” — каже Олександр Міньков.

За словами захисника, Україні для ефективного знищення ворога необхідно налагоджувати власні виробництва патронів, снарядів, засобів захисту. Допомога союзників не є постійною, а впродовж 10 років війни ніхто не дбав про розгортання цехів, майстерень чи підприємств з виробництва озброєння.

“Я зі своєю діяльністю не ховався і не дуже афішував. Можливо замовляв специфічні деталі для куль, до прикладу бал наконечник, який дає більш високий коефіцієнт і головне стабілізацію. Відповідно Запорізька поліція таки прийшла по сліду до мене. Вони собі намалювали таких повітряних замків, якусь збройну майстерню, де створюють додатки до танків леопард чи щось подібне.” — коментує Міньков.

Поліція провела серію обшуків і вилучила ліцензовану та відстріляну зброю, яка перебуває в реєстрах.

“Зброю використовую в роботі, бо не користуюсь державною. Запорізька поліція вирішила забрати все включно з набоями у діючого військовослужбовця, який повинен їхати на задачі. Вони ганяються за якимись пістолетами, патронами. Таке враження, що вони відірвані від реальності. Я позитивно ставлюсь до декриміналізації виробництва та зберігання озброєння, інакше ми просто помремо і нас знищать. Питання про ст. 263 і її підпункти ні про що і не спирається на якийсь реальний закон. Мені заважають робити мою роботу. Мені не дали нормально з дитиною попрощатися, коли я виїжджав.”

У відповідь на петицію до президента про усунення перешкод у виробництві зброї та озброєння МВС відповіло, що для виробництва зброї та боєприпасів для військових цілей ні дозволи, ні ліцензії не потрібні.

Однак попри це, слідчі поліції продовжують перешкоджати волонтерам і виробникам, притягаючи їх до відповідальності та продовжуючи пострадянську традицію.

В умовах війни українці повинні мати чим себе захистити, а наші воїни — бути забезпеченими боєприпасами. Законопроект #зп11073 щодо декриміналізації зберігання та виробництва озброєння пропонує залишити адміністративну відповідальність (штраф + вилучення) замість кримінальної (позбавлення волі). Проект закону “висить” у Комітеті Верховної Ради без руху, а правоохоронці продовжують робити показники на добровольцях, військових, виробниках та ветеранах.

Двадцятого липня 2016 року в центрі Києва був вбитий білоруський та російський журналіст 12 липня 2016 року в центрі Києва вбили білоруського та російського журналіста Павла Шеремета. Його підірвали у власній автівці. На той час він працював в Україні у виданні «Українська правда».

12 грудня 2019 року під час спільного брифінгу за участю президента України Володимира Зеленського, Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова і Генерального прокурора Руслана Рябошапки було оголошено, що “знайдені ймовірні організатори та виконавці” цього резонансного вбивства.

Винними призначили музиканта, сержанта Сил спеціальних операцій Збройних сил України, ветерана російсько-української війни Андрія Антоненка (псевдо Riffmaster), дитячого кардіохірурга, волонтера Юлію Кузьменко та військового медика Яну Дугарь. Їх бездоказово обвинувачують в умисному вбивстві (ст. 115 ККУ) та незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 ККУ).

Головний доказ слідства – портретно-психологічна експертиза фахівців КНДІСЕ, яка зроблена за науково необґрунтованою і не зареєстрованою методикою. Через це Міністерство юстиції притягнуло експертів до відповідальності, а колишній член групи прокурорів у цій справі Сергій Зузак визнав експертизу “сумнівним і недостатнім доказом для направлення справи до суду”.

Андрій Антоненко перебував за ґратами 505 днів, зараз – на домашньому арешті. Юлія Кузьменко – перебувала за ґратами 244 дні, надалі під нічним домашнім арештом, Яна Дугарь – під заставою.

Юлія Кузьменко провела 8 місяців за гратами і рік під цілодобовим домашнім арештом через переслідування у “справі Шеремета”. Після зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, ми поспілкувались з Юлією – дивіться у відео.

24 січня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва зупинив провадження у справі за обвинуваченням Андрія Антоненка, Юлія Кузьменко та Яни Дугарь у звʼязку з проходженням Яною військової служби.

Справа проти ветеранів полку “Азов” Сергія Тамаріна, Юрія Каплю та Олександра Демидова.

12 березня 2020 року ветерани російсько-української війни зірвали захід тодішнього радника Секретаря РНБО Сергія Сивохо під назвою “Національна платформа примирення та єдності” та вигнали його з КВЦ “Парковий”. Виходячи з зали, під час інциденту Сивохо не втримав рівновагу та опинився на підлозі. Звинуватили в цьому ветеранів полку “Азов” Сергія Тамаріна, Юрія Каплю та Олександра Демидова.

Їх підозрюють в хуліганстві за ч.4 ст. 296 ККУ (Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень). Ветеранам-азовцям загрожує до 5 років позбавлення волі.

13 березня затриманим обрали запобіжні заходи: Волкову – цілодобовий домашній арешт, Тамаріну та Каплі – особисте зобов’язання.

Печерський райсуд Києва відклав розгляд справи по суті до 21 січня.

Окрім того, ветерани війни також направили до Служби безпеки України повідомлення про вчинення державної зради Сивохою, оскільки він ініціював колаборантський захід. На переконання активістів, будь-які спроби “налагодження діалогу” з представниками окупаційних адміністрацій та особами, які сприяють незаконній окупації території України, є державною зрадою.

ХРОНОЛОГІЯ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ:

12.03.2020: проведення впізнання

В матеріалах справи є протокол впізнання, згідно якого фото одного з фігурантів справи – Сергія Тамаріна, на фоні стіни райвідділу, а поруч портрети Бена Афлека і Джастіна Тімберлейка

13.03.20: обрання запобіжного заходу.

Сергію Тамаріну та Юрію Каплі обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, а Олександру Демидову – домашній арешт на один місяць.

12.06.2020: підготовче судове засідання

На засідання адвокати заявили клопотання про закриття справи і повернення обвинувального акта прокурору. Суд відмовив.

29.07.2020: друге судове засідання

На засіданні адвокат заявив відвід судді. Того ж 29.07.2020 інший суддя, без виклику сторони обвинувачення, провів засідання в якому відмовив у відводі судді.

29.09.2020: оголошення обвинувального акту

Прокурор оголосив обвинувальний акт, адвокат оголосив захисну вступну промову. Обвинувачені не визнали провину. Визначили порядок дослідження доказів. Спочатку мають вивчатися письмові докази (протоколи, рапорти).

04-05.11.2020: четверте судове засідання

Судові засідання не відбулися у зв’язку з хворобою Олександра Демидова та Сергія Тамаріна

Призначено засідання на 20.11.2020

Захисник Донецького аеропорту “Барс” став черговим потерпілим від свавілля правоохоронців та ст. 263 ККУ (незаконне поводження зі зброєю). Його засудили до 7 років позбавлення волі уже після року загибелі на фронті.

З 2014 року Валерій Краснян був бійцем “Айдару” та Добровольчого українського корпусу. Став “кіборгом”, з якого вилили воскову фігуру для музейної експозиції в Києві.

Штурмовик, розвідник. Кавалер орденів Данила Галицького. Народний Герой України.

Справа “Барса” стосується його громадської діяльності 2016 року в рідному селищі Глибока Чернівецької області. Саме тоді Красняну інкримінували злочини: хуліганство та зберігання зброї, адже знайшли три гільзи, але не саму зброю. Тривалий час слідство тупцювало на місці. Зважаючи на гостру потребу в захисті держави “Барс” попросився з-під домашнього арешту добровольцем на війну — воював у складі УДА Дмитра Яроша, а потім у 107-ій окремій бригаді тероборони.

Розгляд справи затягнувся на кілька років. Попри загибель “Барса” 23 листопада 2022 року через підрив позашляховика міною на Харківщині, 5 березня 2024 року Герцаївський районний суд все ж визнав його винним.

Детальніше про це читайте на Українській правді.

22 травня 2024 року Чернівецький апеляційний суд виправдав засудженого загиблого захисника Валерія Красняна. Суд задовільнив скарги сторони захисту Барса і клопотання Керівника Чернівецької обласної прокуратури — скасував вирок, яким було засуджено кіборга і закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Вдячність та повага до суддів Кифлюк Володимира Федоровича, членів колегії Марчак Віталія Ярославовича, Станковської Галини Адольфівни, які проявили справедливу позицію і винесли гідне рішення щодо українського воїна.

За майже півтори роки від загибелі Валерія Красняна вдалося не лише захисти його чесне ім’я. Барс виборов для нас всіх право затримати особу, яка вчиняє протиправні діяння. Таке судове рішення щодо права громадян затримувати злочинців вже набрало законної сили з моменту оголошення.

11 рік російсько-української війни: державні органи користуються даними з російських реєстрів, а правоохоронці не покидають спроб поквитатися із кіборгом — захисником Донецького аеропорту.

У Житомирському окружному адміністративному суді розпочався розгляд справи українського (не за паспортом, а вчинками) воїна Леоніда Чемоданова. Перед суддею Оксаною Поповою стоїть вибір між верховенством права та верховенством інструкцій з оформлення посвідки на проживання.

22 квітня Житомирський окружний адміністративний суд зобов’язав Державну міграційну службу видати Леоніду посвідку на проживання. Це ще не кінець боротьби за права захисників України, адже Державна міграційна служба України подала апеляцію на рішення суду. Користуючись інформацією з російських ресурсів ДМС хоче принципово позбавити права людину, яка захищала нашу державу з 2014 року.

Захисника України з позивним “Зєльоний” намагаються позбавити посвідки на тимчасове проживання. На запит Національної поліції, керуючись інформацією з російських ресурсів, Державна міграційна служба вирішує скасувати документ добровольцю.

“Зєльоний” родом із Псковської області Російської Федерації. Вже понад 15 років як він переїхав в Україну та відрікається від російського громадянства. Активний учасник Революції Гідності. У 2014 році отримує категоричні відмови Житомирського військкомату щодо служби в Збройних силах України та приєднується до лав 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. У найгарячіших точках на фронті проявляє свою відданість Україні, зокрема під час захисту Донецького летовища.

“Ненавиджу путінський режим. Не хочу, аби ця наволоч і сюди прийшла. Україна та Росія — це не просто дві різні країни, а дві різні планети. І я вважаю Україну просто своєю Батьківщиною. Коли почалися бойові дії на сході, я вирішив йти захищати свою Батьківщину. Повернутися у РФ для мене — це загроза і свободі, і життю. У Росії “Правий сектор” — це терористична організація. Мене заарештують, посадять і вб’ють у в’язниці. Це поліцейська держава. У ній нічого не змінилося — від сталінської до путінської”, — розповідав Леонід.

У 2020 році “Зєльоний” проходить перевірку Служби безпеки України, на основі якої отримує посвідку на тимчасове проживання як Чемоданов Леонід Васильович. Закон України визначає, що іноземці та особи без громадянства, які були залученими до захисту України, вважається такими, що перебувають в Україні на законних підставах. Їх право гарантується п. 20 ст. 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Однак український доброволець став поперек горла правоохоронним органам як України, так і країни-агресора. Після виходу фільму “Добровольці Божої чоти” обличчя “Зєльоного” стає все популярнішим та вкотре нагадує режиму РФ про існування Леоніда. У 2021 році відділ міграційної поліції ГУНП в Житомирській області, посилаючись на відомості з російських реєстрів, робить висновок, що Леонід Чемоданов — це інша особа, яку розшукує Росія.

За декілька місяців до повномасштабного вторгнення Житомирська обласна прокуратура за запитом Росії в рамках Міжнародного поліцейського співробітництва намагається екстрадувати добровольця. Завдяки суспільному розголосу прокуратура все ж приймає постанову про звільнення “Зєльоного” і відмову в екстрадиції через те, що він брав участь в обороні України. Адже за критеріями, описаними в міжнародному праві, Леонід, як учасник добровольчого збройного формування, належав до числа комбатантів.

Національна поліція України вірить “своїм колегам” з РФ про нібито вчинення Чемодановим злочину на території Російської Федерації. Далі на це посилається Державна міграційна служба, скасовуючи посвідку добровольцю.

Попри тиск з боку державних органів та спроби скасування документів на підставі інформації з російських джерел судові рішення мають ґрунтуватися на українському законодавстві, які врегульовують право на захист і підтримку наших захисників, а не втілювати інтереси РФ через інструкції правоохоронних органів.

Сьогодні ворог накопичив численні ресурси та намагається просунутися якнайдальше. Народний опір, який дав по зубах окупанту два роки тому, беззахисний перед загрозою позбавлення волі за зберігання зброї. Або ж за виробництво боєприпасів, чим займаються небайдужі волонтери, щоб підтримати військо в умовах нестачі озброєння.

За два роки повномасштабного вторгнення питання реалізації права на самозахист досі залишається невирішеним. А за мирне володіння зброєю самозахисту на громадян може чекати кримінальне переслідування.

Відповідно до запиту суспільства у ВРУ вже представлено проєкт закону (№11073 від 11.03.2024) щодо забезпечення єдності норм в реалізації права на самозахист та декриміналізації виробництва зброї.

Проєкт закону щодо забезпечення єдності норм в реалізації права на самозахист та декриміналізації виробництва зброї представили на пресконференції “Самозахист не злочин”. У заході взяли участь народні депутати Олександра Устінова та Андрій Шараскін, правозахисники Микола Ореховський та Віталій Коломієць, представники виробника озброєння Ярослав та Ігор “Гарік”.

Реалізація права на самозахист сьогодні може призвести до позбавлення волі до 7 років. Замість ув’язнення за володіння пістолетом чи збором вдома FPV-дрона для ЗСУ без ліцензії ініціатори законопроєкту пропонують встановлення адміністративної відповідальності. Тож власники зброї муситимуть сплатити штраф від 50 до 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (960 – 2280 грн), а виробники — від 17 тисяч гривень до 34 тисяч гривень з конфіскацією предметів правопорушення та доходів від діяльності.

“Законопроєкт створить умови для самостійності нашої держави у виробництві боєприпасів і не дозволить карати військових. Військовослужбовці сьогодні перші, хто підтримує відповідні зміни. Адже після досягнення успіхів в нашій обороні, першими об’єктами для показників поліції будуть військові, тобто люди з доступом до зброї. Людина може без злого наміру забути викласти з автомобіля кілька боєприпасів і вона буде затримана, оформлене кримінальне провадження від 3 до 7 років. Стаття 263-1 Кримінального Кодексу була введена за часів Януковича. Більше ніж 5000 таких кримінальних проваджень — це величезні витрати держави, ресурс на розслідування, прокуратуру, слідчі дії поліції чи СБУ, навантаження суддів. Натомість ефективніше було б задіяти ці ресурси на документування воєнних злочинів Росії.” — ділиться керівник благодійного фонду Glory UA та ініціатор петиції щодо усунення перешкод виробництву боєприпасів для ЗСУ Микола Ореховський.

Розслідування володіння зброєю та її неліцензоване виробництво не забезпечують правоохоронної функції, оскільки завжди здійснюються формально, без встановлення злочинного наміру виробництва або поводження зі зброєю. Крім цього, вони дублюються в Кодексі України про адміністративні правопорушення (ст. 164 і 190). Їх виключення з Кримінального Кодексу не призведе до безкарності за поводження зі зброєю (для цього Кодекс передбачає інші статті – ст. 201, 262, 410 та інші).

Законопроєкт про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо забезпечення єдності норм в реалізації права на самозахист та декриміналізації виробництва зброї вже направлено на розгляд Комітету з питань правоохоронної діяльності.

Понад пів року законопроект #зп11073 “висить” на розгляді Комітету Верховної Ради. Попри суспільний резонанс, постійні переслідування військових, добровольців, волонтерів та виробників озброєння відсутня політична воля підтримати військо шляхом декриміналізації виробництва та зберігання зброї.

Олександр Чекмаз “Їжак” на війні з 2014 року. Кавалер ордену “За мужність” III ступеня, колишній командир протитанкового взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону “Київська Русь”. Напередодні повномасштабного вторгнення у своєму навчальному центрі підготував бійців, які стали основою новоствореного першого в Україні ДФТГ Броварської МТГ №1 — понад 600 добровольців під його координацією захищали броварський напрям.

Бойовому командиру Олександру Чекмазу (Їжаку) інкримінують ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах. Мова іде про бронежилети, які Чекмаз отримав від польських волонтерів і начебто хотів використати з особистою вигодою. 300 бронежилетів, пізніше у справі згадується 98, поляки передавали без паспортів і сертифікатів якості, через що він не зміг їх поставити на облік в травні 2022 року.

Захисник Олександра Чекмаза — адвокат Віталій Коломієць вкотре наголошує на безпідставності такого тяжкого обвинувачення. Адже “привласнення” — це обернення на свою користь майна, зазвичай таємно.

“Про ці бронежилети знали і в командуванні бригади, і кожен боєць батальйону, який хотів отримати такий бронежилет, розуміючи, що на нього немає жодних сертифікуючих документів. — коментує адвокат, — Другий аспект — це обернення на власну користь. Весь час ми запитували слідчу, яку користь ви розслідуєте? Чи є хоч один факт продажу, чи отримання їх у своє особисте користування Чекмазом Олександр?”

Фактів продажу чи обернення засобів захисту на власну користь — нема. Навіть коли бригада відмовилася приймати на зберігання ці бронежилети після звільнення Чекмаза з посади командира, він не кинув їх в безгосподарський стан. За його домовленістю склад ще деякий час виділяв місце для їх зберігання на випадок, якщо будуть ще охочі бійці отримати такі бронежилети. Жоден бронежилет не пропав, не загубився і не розкис під дощем.

Суть всього обвинувачення полягає в тому, що Олександр Чекмаз надав подяку польським волонтерам від військової частини. Тож слідчі вважають, що це майно належить військовій частині, але на облік поставлене не було.

Насправді є чітка процедура прийняття на облік майна в/ч згідно з інструкцією 440. Якщо коротко, то щоб поставити на облік бронежилети (а це не просто спідня білизна чи форма) потрібно, щоб були:

— накладна із зазначенням найменування, кількості і вартості (товарно-транспортна, якщо речі переміщувалися транспортом);

— сертифікат якості;

— паспорт на кожен бронежилет;

— пакувальний лист.

Польські волонтери не надали жодного з цих документів. Відповідно бухгалтерія і не змогла б взяти на облік майно без цих супровідних документів.

У розпал боротьби із корупцією, правоохоронні органи намагаються досягати “показників” і демонструвати свою ефективність. Вже майже рік кримінальну справу щодо бойового командира “притягують за вуха” замість того, щоб займатися реальними розслідуваннями щодо зловживань у сфері закупівлі зброї, тилового забезпечення, скандально-відомих яєць по 17 грн та сумнівних тендерних пропозицій.

Надумана справа є знущанням і приниженням ветерана війни, який 10 років свого життя віддав захисту України. Залишається лише здогадуватися і припускати, чому засновник першого Добровольчого формування територіальної громади став об’єктом переслідування зі сторони правоохоронних органів.

Уродженка Донецька. Ветеран російсько-української війни, доброволець.

Влітку 2014 року з початком російської окупації була змушена виїхати з Донецька.

В інтернеті познайомилася з майбутнім чоловіком – Анатолієм Котеленцем, добровольцем. В 2015 році сама пішла на фронт. Воювала в добровольчих підрозділах ДУК «Правий сектор» та УДА (Українська добровольча армія) -2015-2017 рр. В цих же підрозділах воював її чоловік (2014-2017 рр.), з 2018 р. офіцер Збройних Сил України (у званні лейтенанта).

Виховує двох дітей – сина 11 років і доньку 1 рік.

Мати – Наталія Воронцова – відома українська волонтерка.
27 лютого 2020 р. розпочате кримінальне провадження № 12020000000000174, в якому фігурує Вікторія Котеленець.
19.01.2021 р. Вікторію Котеленець було затримано співробітниками Національної поліції України в приміщенні Міністерства у справах ветеранів, де вона отримувала посвідчення учасника бойових дій. Слідство інкримінувало Вікторії ч. 2 ст. 260 ККУ (Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності) та ч. 1 ст. 438 ККУ (Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій). Ця стаття додалася до підозри лише 18.01.2021 р. Підозра ґрунтувалася на «експертизі» МВС, яка буцімто встановила схожість Вікторії з жінкою, що брала участь в конвоюванні українських військовополонених у Донецьку 24.08.2014 р.

Вікторію було доправлено до Печерського районного в місті Києві суду, де суддя Світлана Волкова обрала їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тоді ж стороною захисту (адвокати Віталій Цокур, Віталій Коломієць) було підготовлено клопотання про зміну запобіжного заходу.
28 січня 2021 р. Київський апеляційний суд переніс розгляд апеляції на 3 лютого через те, що до суду не встигли надійти матеріали справи.
3 лютого 2021 р. Київський апеляційний суд частково задовольнив клопотання сторони захисту Вікторії і призначив запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.